Августин Славинський
Августин Славинський ЧСВВ (прізвище також Славінський, хресне ім'я Антоній, пол. Augustyn Antoni Sławiński[a]; 1746, Козин — 12 листопада 1812, Крехів) — церковний діяч, ієромонах-василіянин, педагог, проповідник. ЖиттєписНародився 1746 року на Волині в містечку Козин[2][b] у сім'ї Андрія Славинського і його дружини Катерини. Закінчив два курси філософських студій. 15 серпня 1769 року вступив до Василіянського Чину на новіціат у Почаївський монастир, де через рік 15 серпня 1770 року склав вічні обіти.[3] Призначений на богословські студії до Віленського алюмнату (прийнятий на навчання 2 жовтня 1770, завершив студії 26 січня 1774 року).[4] 23 листопада 1770 року у Віленському університеті здобув ступінь магістра філософії і вільних наук, а 24 січня 1774 року здобув ліценціят з богослов'я. Висвячений на священника 30 червня 1774 року.[5] Призначений професором риторики у Білостоці. Через два роки переїхав до Луцька, де був коррепетитором філософії і проповідником, а із 1777 року — професором. Правдоподібно у 1778 році здобув ступінь доктора філософії.[6] У липні 1779 року головував під час диспуту над докторською працею з філософії й метафізики Франциска Серафина Єло-Малинського, підчашого волинського.[7] Того ж 1779 року прибув до Замостя для викладання філософії і математики. У липні 1780 року брав участь у захисті дисертації з філософії, логіки й метафізики василіянина Арсенія Радкевича, 8 липня 1781 року — у публічній дискусії над тезами з філософії фізики, які представив його асистент Мелетій Гриневецький ЧСВВ.[6] У 1782 році видав у друкарні Замойської академії книгу «Institutiones arithmeticae», призначену перш за все для студентів Академії. Взорувався на праці німецьких і французьких матемітиків. Працю присвятив Францу де Траубенталю Кучері, губерніальному радникові Королівства Галичини та Володимирії, а зі змісту присвяти виходить, що Славинський на той час викладав математику в Замойській академії для греко-католицької студентської молоді. Кошти друку (100 зл.п.) покрили замойські василіяни.[6] Із Замостя переїхав до Дрогобича, де став професором філософії в нижчих класах монастирської школи та професором риторики в гімназії. У 1784 році — префект і катехит головної нормальної школи у Дрогобичі. У 1786 році призначений директором монастирської школи в Бучачі та професором у гімназії. На початку 1800-х років був директором, катехитом і префектом школи в Дрогобичі. 22 листопада 1810 року — резидент у Крехівському монастирі.[3] Помер 12 листопада 1812 року в Крехові. Твори
Зауваги
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia