Авраменко Ілля Корнійович
Авра́менко Ілля́ Корні́йович (рос. Авраменко Илья Корнильевич; 31 липня 1907, Володькова Дівиця — 23 квітня 1973) — поет і прозаїк. ЖиттєписНародився у сім'ї бідного українського селянина. У 3-річному віці разом з батьками переїхав до Сибіру, куди гнало українців малоземелля. На Далекому Сході пройшла юність Іллі. Жив в Томську, навчався в залізничній школі. У 1922 році вступив до Томського технологічного інституту, який через півроку залишив. У 1925 році за відрядженням Томського губернського комітету РКСМ поїхав вчитися до Москви — до Вищого літературно-художнього інституту імені В. Я. Брюсова. Оскільки інститут до приїзду молодого поета був уже закритий, за допомогою самого наркома А. В. Луначарського вступив до Ленінградського університету. У 1930-х роках — член правління Ленінградського відділення Союзу радянських письменників. Працював редактором журналу «Зірка». Член ВКП (б) з 1940 року. З червня 1935 року жив у Ленінграді, набережна каналу Грибоєдова, будинок 9.
Помер 23 квітня 1973 від інфаркту міокарда. Похований в Санкт-Петербурзі на Шуваловському кладовищі. ТворчістьАвтор ряду поетичних збірок і прозових творів, присвячених Півночі, в тому числі Мурману, патріотизму, Вітчизняній війні. Перші публікації віршів з'явилися в томських газетах «Червоний прапор» та «Комсомолець». Дебют поета відбувся в 1931, коли в серії «Сучасна пролетарська література» вийшла збірка його віршів «Шостий горизонт», а в серії «Масова бібліотека» — «Поема про Самарську луку». У 1939 вийшла його книга «Долина кедрів», до якої увійшли вірші про Томськ і Сибір. Кілька збірок було опубліковано під час війни — «Батьківщині присягаю» (1941), «Ніч напередодні безсмертя» (1943). Також вийшли друком «Стихотворения и поэмы» (1955), «Дом на Мойке» (роман у віршах; 1957, окреме видання — 1959), «Стихотворения. Поэмы. Сказки» (1959), «Фарватер в огнях» (1960) та інші. Писав російською мовою. Вибрана бібліографія:
Відзнаки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia