Автолік (місячний кратер)

Автолік
Небесне тіло	Місяць
Тип	метеоритний
Епонім	Автолік з Пітани
Автолік у Вікісховищі

Кратер Автолік (лат. Autolycus) — порівняно молодий ударний кратер на видимій стороні Місяця в східній області гір Архімеда, на кордоні між Морем Дощів і Морем Ясності. Утворення кратера імовірно належить до ератосфенського періоду^[1], в інших джерелах належить до коперниківського періоду^[2]. Вперше описаний Яном Гевелієм в 1645 р. Кратер названий на честь Автоліка з Пітани (близько 360 до н. е. — близько 290 до н. е..) — давньогрецького астронома і математика (не плутати з Автоліком — персонаж давньогрецької міфології). Назва затверджена Міжнародним астрономічним союзом в 1935 р.

На заході від кратера знаходиться древній кратер Архімед, на півночі — порівняно молодий кратер Арістілл, на півдні — Болото Гниття, на сході розташовані гори Кавказ, на південному сході — борозни Френеля і мис Френеля^[3]. Діаметр кратера 38,9 км, глибина 3,43 км^[4] , селенографічні координати центру кратера — 30°41′ пн. ш. 1°29′ сх. д. / 30.68° пн. ш. 1.49° сх. д. / 30.68; 1.49^[5]. За морфологічними ознаками кратер належить до класу TRI (за назвою кратера Тріснеккер, який є типовим представником даного класу).

Вал кратера має дещо відмінну від циркулярної форми, пологий зовнішній укіс і терасовидний внутрішній схил. Висота валу над дном чаші кратера становить 3140 м, над навколишньою місцевістю 1020 м. Північна частина кратера має сліди сильного ерозійного руйнування. У північно-східній частині валу кратера знаходиться примітний сателітний кратер Автолік А. Дно кратера нерівне, лежить приблизно на 1200 м нижче навколишньої місцевості, заповнене лавою і фрагментами від руйнування валу кратера, центральний пік (або, в цьому випадку, швидше центральна височина) має висоту 820 м і діаметр 7,53 км. Об'єм кратера становить приблизно 1100 км³.

Кратер має слабку, важко помітну систему променів, що простягається на відстань до 400 км, і включений в список кратерів із системою променів Асоціації місячної і планетної астрономії (ALPO)^[6].

Система променів кратера проходить через чашу кратера Архімед, залишаючи сліди на його дні, це свідчить про те, що кратер утворився пізніше кратера Архімед. З іншого боку, матеріал, викинутий при утворенні кратера Арістілл, частково перекриває зовнішній укіс валу кратера Автолік, таким чином останній утворився раніше.

На наведеному графіку показано перетин кратера в різних напрямках^[7], масштаб по осі ординат вказаний у футах, масштаб в метрах зазначений у верхній правій частині ілюстрації.

Приблизно за 40 км на південний захід від кратера Автолік, в точці з селенографічними координатами 29°06′ пн. ш. 0°00′ сх. д. / 29.1° пн. ш. 0.0° сх. д. / 29.1; 0.0 ("Луна-2»), зробила жорстку посадку Луна-2, перша в світі автоматична міжпланетна станція, яка досягла поверхні Місяця.

• Список кратерів на Місяці
• Місячний кратер
• Морфологічний каталог кратерів Місяця
• Планетна номенклатура
• Селенография
• Мінералогія Місяця
• Пізнє важке бомбардування

• Цифровий фотографічний атлас Місяця. [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Фотографії кратера з борту Аполлона-15, Аполлона-17. [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Фотографії кратера і його околиць на сайті Lunar Picture of the Day.
• Фотографія кратера Автолік Київського клубу любителів астрономії. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Кратер Автолік на карті LAC-41. [Архівовано 30 травня 2018 у Wayback Machine.]
• Селенологическая карта околиць кратера. [Архівовано 30 травня 2018 у Wayback Machine.]
• Кратер Автолік на карті LM-41. [Архівовано 17 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Three Cheers for Three As.
• A and A. [Архівовано 20 грудня 2008 у Wayback Machine.]
• Андерссон, L. E., and E. A. Whitaker, NASA Catalogue of Lunar Nomenclature, NASA Reference Publication 1097, October 1982. [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]