Агульяс (плато)

Плато Агульяс — океанічне плато, розташоване на південному заході Індійського океану приблизно за 500 км на південь від Південної Африки.^[1] Це залишок південно-східноафриканської великої трапової провінції (англ. Large igneous province, LIP), яка утворилася 140 — 95 млн років тому біля трійника, коли Гондвана розпалася на Антарктиду, Південну Америку та Африку. Плато сформувалося 100 — 94 млн років тому разом із височиною Північно-Східна Джорджія^[en] та височиною Мод^[en] (нині розташовані поблизу Фолклендських островів та Антарктиди відповідно), коли регіон перетинала гаряча точка Буве.^[2][3][4]

Плато Агульяс є однією з ключових структур при реконструкції руйнації Гондвани. Вперше було нанесено на карту в 1964 р. (тобто частиною того, що стане картою Гізен^[en]-Тарпа океанічного дна світу, нарешті опублікованої в 1977 р.), але його склад кори, палеопозиція та геологічне походження залишалися не дослідженими протягом десятиліть^[1][2]

Межа між земною корою та мантією (поверхня Мохоровичича) піднімається з 25 до 15 км між банкою Агульяс (на південь від Південної Африки) та проходом Агульяс (на південь від берега), типовим переходом континент-океан^[en]. Прохід Агульяс складається з океанічної кори віком 120—160 млн років, тоді як плато Агульяс віком 100-80 млн років та піднімається на 2,5 км над навколишнім дном океану, тоді як поверхня Мохо опускається на 20-22 км нижче нього.^[5]

Морфологія фундаменту під північчю плато не є постійним, що свідчить про океанічне походження. Але фундамент під півднем плато є рівним, що трактується як свідчення можливого континентального походження. Буріння Ocean Drilling Program^[en] на височині Північно-Східна Джорджія^[6] (північний схід від Південної Джорджії показало, що плато Агульяс і височина сформовані разом і повинні мати океанічне походження^[2]. Деякі дослідники, тим не менше, залишалися впевненими, що плато хоча б частково має континентальне походження^[7] Деілька десятиліть аналіз даних геоїду, MAGSAT, гравітаційних та магнітних аномалій, зібраних на плато, використовувався як аргументи як для океанічного, так і для континентального походження.^[2]

Uenzelmann-Neben, Gohl та Ehrhardt, 1999 нарешті змогли представити сейсмічні докази, які показали, що плато Агульяс — велика магматична провінція (LIP), повністю утворена з океанічної кори^[8].

Плато Агульяс — центр масштабного вулканізму, який розпочався у морі Лазарева (сьогодні біля Антарктиди) з утворенням базальтів Кару 184 млн років тому^[9]. Цей процес продовжувався утворенням Мозамбіцького хребта (MOZR) — плато Агульяс, 140-95 млн років тому. Це утворення збігається з утворенням плато Кергелен^[10]. MOZR утворено 140—122 млн років тому і, ймовірно, досягло максимального рівня близько 120 млн років тому, тоді як зона спредінгу між Африкою та Антарктидою знаходилася під її східним краєм.^[4]

Південний Атлантичний океан розпочав відкриватися 130 млн років тому, коли Фолклендське плато рухалося на захід уздовж того, що перетворювалося на зону розлому Агульяс-Фолкленд (AFFZ). Услід за Фолклендським нагір'ям, під час крейдової геомагнітної інверсії, спочатку сформувалася долина Натал, потім басейн Транскей, процес завершився 90 млн років тому^[11]

Процес продовжився формуванням плато Агульяс — височина Північно-Східної Джорджії — Мод LIP (AP-NEGR-MR LIP або LIP Південно-Східної Африки) наприкінці раннього крейдяного періоду (100 млн років тому).^[12]. AP-NEGR-MR LIP утворився, коли регіон пройшов через точку Буве. близько 94 млн років тому основне виверження закінчилося, і спредінг морського дна відірвало NEGR та MR від АР. До цього поділу AP-NEGR-MR LIP складався з 1,2 × 106 км² океанічного плато.^[4]

MOZR і AP сьогодні з'єднані височиною Транскей, яка здіймається на 500—1000 м над ложем океану. Вважається, що ця височина є результатом безперервного, але зменшеного вулканізму протягом періоду 20 мільйонів між утворенням MOZR-AP LIP та AP-NEGR-MR LIP.^[4]

Вулканічні шари на півдні плато Агульяс, згодом перекриті відкладеннями, в яких сліди суб-ареальних або мілководних морських ерозій свідчать про те, що плато було трохи нижче рівня моря.^[13]

Південна Африка пережила два періоди ерозії та денудації в період ранньої та середньої крейди. Рушійні сили цих подій недостатньо зрозумілі, але обидва періоди збігаються з формуванням LIP: перший період (130—120 млн років тому) збігається з початковими етапами розпаду Гондвани, а другий період (100-90 млн років тому) з формування LIP Агульяс. Ці дві події призвели до мезозойського підняття півдня Африки^[14]

Антарктичні придонні води (англ. Antarctic bottom water, AABW) течуть на північний схід у басейн Транскей, через прохід Агульяс та південний край плато Агульяс. Потім AABW впадає у Мозамбіцьку котловину. Палеокеанографічні дані свідчать про наявність прото-AABW під час олігоцену (34-23 Ма), і що прото-AABW зазнав збільшення потужності 15 млн років тому і було відхилено на південь внаслідок збільшення потужності Північноатлантичних глибинних вод (NADW). NADW тече на північ від плато Агульяс через прохід Агульяс у котловину Транскей, де розгалужується на дві частини — в долину Натал та Індійський океан^[15]

Антарктичні проміжні води^[en] (AAIW) беруть свій початок на водній поверхні навколо Антарктиди і течуть на північ до Індійського океану. На глибинах 1500 м течуть на захід уздовж африканського східного узбережжя та банки Агульяс, а потім відбиваються назад на схід через плато Агульяс в Індійський океан^[15]

Течія Агульяс, західна пригранична течія^[en] Індійського океану, різко відбивається в Індійський океан на південний захід від Південної Африки і стає Зворотною течією Агульяс^[en]. Над плато Агульяс зворотний струм утворює велику північну петлю, щоб обійти його.^[15]