Адамівка (Зіньківська сільська громада)

село Адамівка
Церква в селі
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Хмельницький район
Тер. громада	Зіньківська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68040190020073286
Основні дані
Засноване	друга половина XVIII століття
Населення	1176
Площа	6,278 км²
Густота населення	187,32 осіб/км²
Поштовий індекс	32511
Телефонний код	+380 3846
Географічні дані
Географічні координати	49°6′44″ пн. ш. 27°3′50″ сх. д. / 49.11222° пн. ш. 27.06389° сх. д. / 49.11222; 27.06389
Середня висота над рівнем моря	234 м[1]
Водойми	річка Ушиця
Найближча залізнична станція	Дунаївці
Відстань до залізничної станції	25 км
Місцева влада
Адреса ради	32514, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Зіньків, вул. Писаренка, 46
Карта
Адамівка
Адамівка
Мапа
Адамівка у Вікісховищі

Ада́мівка — село в Україні, у Зіньківській сільській громаді Хмельницького району Хмельницької області. Розташоване на річці Ушиці, за 25 км від залізничної станції Дунаївців. Населення становить 1176 осіб.

До 2020 року орган місцевого самоврядування — Адамівська сільська рада.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[2]:

Село засноване в другій половині XVIII століття князями Чарторийськими.

Після встановлення радянської влади, у 1923 році село увійшло до Зіньковецького району Кам'янецької округи Подільської губернії УСРР. Перший колгосп у селі організовано в 1924 році. Село постраждало внаслідок геноциду українського народу^[3], проведеного урядом СССР у 1932—1933 роках.

Мешканці села брали участь у німецько-радянській війні. За мужність, виявлену на фронтах війни, 512 жителів села нагороджено орденами і медалями.

Станом на початок 1970-х років в селі мешкало 2399 осіб. На території села розміщувалася центральна садиба колгоспу імені Артема, якому належало земельних угідь — 2,3 тисяч га, з них орної землі — 1,5 тисяч га. Основним напрямом господарства були вирощування зернових культур і цукрових буряків, виробництво молока і м'яса. Були розвинуті овочівництво, садівництво, бджільництво, шовківництво. на той час в селі працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека, пологовий будинок, фельдшерсько-акушерський пункт.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Зіньківської сільської громади^[4].

19 липня 2020 року, після ліквідації Віньковецького району, село увійшло до Хмельницького району^[5].

Село здавна є осередком гончарства. В ньому виробляють червоний неполив'яний посуд, глиняну дрібну пластику, димарі та інші вироби в традиціях кераміки села Зінькова цього ж району. 1911 року в селі була 341 родина гончарів (С. Бугаз, Я. Бацуца, П. Гаврилюк, Д. Дзюба, М. Столярчук, Д. Касіянчук та інші). З початку XX століття місцеві майстри розвивають своєрідні сюжетні та квіткові розписи. У 1923 році тут створили артіль «Приклад гончарам», з 1930 року працював гончарний завод. В асортименті — традиційні горщики, макітри, пасківники, глечики, а також тарілочки, попільнички, вазонники тощо, декоровані опискою. В останнє десятиліття виготовляли також полив'яний монохромний (прозора брунатна полива) посуд. Серед майстрів 1980-х років — І. Наглій, В. Зозуляк, І. Зозуляк, І. Костюк, П. Кравчук, М. Матанчук, Г. Гаврилюк, Є. Трембовецька.

Твори гончарів зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві, Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Музеї етнографії в Санкт-Петербурзі та інших музеях.

• Покровська церква 18 століття належить до триконхового типу^[6].

• Бацуца Яків Йосипович — український майстер кераміки. Загинув під час Голодомору 1932—1933.
• Кравчук В'ячеслав Васильович (1963—2022) — полковник, учасник афганської, карабаської, придністровської та російсько-української воєн. Почесний громадянин міста Тернополя (посмертно).
• Пиріжок Олександра Яківна — український майстер кераміки, дочка Якова Бацуци.
• Підмурняк Олександр Олексійович — лікар-хірург, науковець, педагог, історик, доктор медичних наук.

• Адамівка // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 707 с. — 15 000 прим.;
• Т. А. Романець. Адамівка // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А—В. — С. 23. — ISBN 5-88500-027-1;
• Т. А. Романець. Адамівка // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.