Адамівка (Кам'янський район)
Ада́мівка — село в Україні, у Божедарівській селищній громаді Кам'янського району Дніпропетровської області. Населення — 1406 осіб. . Географія Село Адамівка розташоване на березі річки Базавлук, за 30 км на північний захід від районного центру і за 8 км від залізничної станції Божедарівка на електрифікованій лінії Кривий Ріг — Верхівцеве. Вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Коробчине, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Калинівка. Селом тече декілька пересихаючих струмків із загатами. Через село пролягає автошлях міжнародного значення М30E50. Клімат
ІсторіяСело засноване в 1793 році. У 1834 році коштом поміщика Адама Даміановича Петровського була побудована кам'яна церква, один престол — в ім'я Святої Трійці. Станом на 1886 рік в селі, центрі Адамівської волості Верхньодніпровського повіту, мешкало 235 осіб, налічувалось 36 дворів, існували православна церква та школа[1]. Станом на 1908 в адамівській церковній парафії було 93 двори, прихожан чоловічої статі — 375, жіночої — 318. При церкві працювала церковно-парафіяльна школа. Священик — Бажанов Григорій Євдокимович, 45 років, закінчив курс Катеринославської духовної семінарії, дружина та троє дітей, священик — з 1888 року, у цьому приході — з 1900 року. Псаломщик — Драгун Андрій Андрійович — з 1906 року[2]. 27 липня 1920 року біля Адамівки загинув відомий отаман Карпенко від час бою з червоноармійцями[3]. Під час Другої світової війни 260 жителів Адамівки билися на фронтах, з них 160 загинули, 98 осіб нагороджені орденами та медалями. У 1975 році на території Адамівки знаходилась центральна садиба колгоспу «Росія», за яким було закріплено 8 192 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 6 316 га орних земель. Господарство спеціалізувалось на вирощуванні зернових культур, виробництві молока, а також кормів. В Адамівці була середня загальноосвітня школа, в якій 24 вчителі навчали 266 учнів, будинок культури з залом на 400 місць, два клуби із залами на 480 місць, три бібліотеки, книжковий фонд яких становив 14 тис. томів, дільнична лікарня на 100 ліжок. Населення обслуговувало сім лікарів та 23 людини з середньою медичною освітою. Працювали дитячий садок і ясла на 70 місць, поштове відділення, ощадкаса, 7 крамниць, комбінат побутового обслуговування. НаселенняЗа переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1553 особи, з яких 697 чоловіків та 856 жінок[4]. За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1409 осіб[5]. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6][7]:
Пам'ятки Пам'ятники
Відомі особи
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
