Адамівка (Носівська міська громада)
Ада́мівка — село в Україні, у Носівській міській громаді Ніжинського району Чернігівської області. Населення становить 250 осіб. Орган місцевого самоврядування — Носівська міська рада. ІсторіяСело засноване носівським старостою Адамом Киселем у середині 1630-х років[1] на території Чернігівського воєводства Речі Посполитої. Його було засновано на землях, спірних з Остерським староством, і тому ще до 1640 року остерський староста Степан Аксак оспорював Адамівку в Адама Киселя[2], але невдало. На початку Хмельниччини Адамівка 1648 року відійшла Війську Запорозькому у складі його Носівської сотні Ніжинського полку. Починаючи з 1659 року, територія Ніжинського полку стала ареною воєнних дій між Військом Запорозьким і Московським царством, яке намагалося позбавити Військо Запорозьке незалежності і включити його до свого складу. У цій війні за ціну переходу на бік Московського царства ніжинський полковий осавул Леонтій Бут 1660 року отримав право на маєток Адама Киселя в Адамівці. В результаті фактичної окупації 1669 року московськими військами частини території Війська Запорозького, включно з Ніжинським полком, настановлена московським урядом окупаційна адміністрація, очолювана Дем'яном Гнатовичем, передала Носівську сотню, включно з Адамівкою, до складу Київського полку. В другій половині 1730-х років Адамівку привласнив московський царедворець Бургард-Крістоф Мініх, обертаючи козаків на кріпаків. Проте, 1741 року його було репресовано, а Адамівку передано коханцеві нової московської цариці Єлизавети Романової Олексієві Розумовському. Після цього в Адамівці почала порядкувати його матір Наталя Розумиха, яка народилася в Адамівці близько 1690 року в родині козака Дем'яна Демешка. На її замовлення в Адамівці було побудовано розкішний будинок. По смерті 1771 року Олексія Розумовського маєток в Адамівці залишився у власності Розумовських. Після анексії 1781 року Московським царством території Війська Запорозького і ліквідації, у зв'язку з цим, полково-сотенного устрою Адамівка увійшла до складу Козелецького повіту Київського намісництва. За Описом Київського намісництва 1781 року в «селі Адамівці його сіятельства графа Розумовського» Носівської сотні Київського полку було: дворян і шляхетства — 1 родина, різночинців — 2 родини, духовенства — 1 родина, церковників — 2 родини, козаків виборних — 2 хати, козаків-підпомічників — 24 хати, посполитих — 54 хати[3]. 1796 року лівобережна по Дніпру частина Київського намісництва включно з Козелецьким повітом з Адамівкою в його складі була передана до новоствореної Малоросійської губернії, а після її розділення 1802 року на Полтавську і Чернігівську губернії — до Чернігівської губернії. В Списку наявних в Малоросійській губернії селищ 1799—1801 років зазначено, що в Адамівці, яку віднесено до Ніжинського повіту, мешкає 244 особи чоловічої статі, що сплачують податки[4]. Станом на 1885 рік Адамівка входила до складу Держанівської волості Козелецького повіту Чернігівської губернії. Тоді в ній на 117 дворах мешкали 583 особи, була православна церква і постоялий будинок. В ході розпаду Московського царства і проголошення 1917 року Української Народної Республіки за її адміністративною реформою, постановленою 6 березня 1918 року, частина Козелецького повіту включно з Адамівкою увійшла до Чернігівщини. Проте, внаслідок Гетьманського перевороту 1918 року реформу було скасовано і відновлено старий адміністративний устрій. Впродовж 1918—1919 років Чернігівщина стала ареною воєнних дій між Українською Народною Республікою (УНР) і Московською Федерацією, внаслідок чого її в січні-лютому 1919 року було окуповано комуністичними московськими військами і включено до складу так званої «украї́нської соціялісти́чної радя́нської респу́бліки», підконтрольної комуністичній Москві і 1922 року примусово включеної до складу псевдофедеративного СССР. Держанівську волость з Адамівкою в її складі було 1932 року перетворено на Держанівську сільську раду, яку після багатьох перемін було включено до складу Носівського району Чернігівської області. Під час Голодомо́ру 1932—1933 років від нього в Адамівці померло 15 осіб[5] Носівський район був ліквідований 17 липня 2020 року Постановою Верховної Ради України №3650 «Про утворення та ліквідацію районів». Адамівку було включено до складу Носівської міської громади, яка увійшла до Ніжинського району. Церква
ГеографіяАдамівка розташована на лівому березі ріки Остер в 18-ти кілометрах на північний захід від Носівки, з якою поєднана дорогою з твердим покриттям, на якій в Адамівці є міст через Остер. Клімат
Уродженці
Див. такожПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
