Адаптивна фізична культура

Адаптивна фізична культура - це вид фізичної культури, метою якого є реабілітація,адаптація і соціальна інтеграція до суспільства осіб з відхиленням у стані здоров'я(людей із інвалідністю).Також можна вважати її наукою,яка вивчає різні аспекти фізичного виховання людей які втратили на певний час або назавжди певні фізіологічні функції організму, у тому числі-рухові.^[1]

Це передбачає, що фізична культура у всіх її проявах повинна стимулювати позитивні морфофункціональні зрушення в організмі, формуючи цим необхідні рухові координації, фізичні якості та здібності, спрямовані на життєзабезпечення, розвиток та вдосконалення організму.

1. Спорт вищих досягнень;
2. Рекреаційно-оздоровчий спорт.

Перш за все, організацією і методичною роботою у сфері адаптивного фізичного виховання в Україні займається ситема державних структур(федерації,комітети,комісії,діагностичні реабілітаційні центри,клуби,секції, збірні команди по різних видах спорту).

Нормативно-правовими основами становлення і розвитку спорту для людей з обмеженими фізіологічними можливостями(інвалідів) є Укази президента України: «Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні» (2000 р.), «Про розвиток та підтримку паралімпійського руху» (2001 р.).^[2]

• Принцип свідомості і активності;
• Принцип індивідуалізації;
• Принцип доступності;
• Принцип послідовності;
• Принцип систематичності;
• Принцип чергування або розсіяного м'язового навантаження;
• Принцип міцності.^[2]

У людей яких спостерігаються відхилення у фізичному чи психічному здоров'ї адаптивна фізкультура формує:

• усвідомлене ставлення до своїх сил у порівнянні з силами середньої здорової людини;
• здатність до подолання як фізичних, так і психологічних бар'єрів, що перешкоджають повноцінному життю;
• компенсаторні навички, тобто дозволяє використовувати функції різних систем та органів замість відсутніх чи порушених;
• здатність до подолання необхідних повноцінного функціонування у суспільстві фізичних навантажень;
• потреба бути здоровим, наскільки це можливо, і вести здоровий спосіб життя;
• усвідомлення необхідності свого особистого внеску в життя суспільства;
• бажання покращувати свої особисті якості;
• прагнення до підвищення розумової та фізичної працездатності.^[2]

1. Євсєєв С.П., Шапкова Л.В., Адаптивна фізична культура: Навчальний посібник. - М: Радянський спорт, 2000
2. Кесарєв Є.Д., Навчання дітей із проблемами у розвитку у різних країнах світу. - Спб.: 1997
3. Матвєєв Л.П., Теорія та методика фізичної культури: Навч. Для інститутів фізичної культури. - М.: Фізкультура та спорт, 1991
4. Самилічев А.С., До питання про теоретичні основи методики фізичного виховання учнів// Дефектологія, 1997
5. Літош Н.Л., Адаптивна фізична культура: Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями у розвитку: Навчальний посібник.-М: СпортАкадемПрес, 2002. - 140 с.
6. Борис Оськин (10.01.2005). Поменявшись местами. С наступившего года гонки на инвалидных колясках в Питере могут стать международными.. №01. «Совершенно секретно - версия в Питере»:. Архів оригіналу за 23 травня 2005. Процитовано 25 жовтня 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка); Недійсний |deadurl=404 (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)