Аджавенко Володимир Анатолійович

Володимир Аджавенко
Володимир Аджавенко;
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	20 квітня 1995; Урзуф
Смерть	28 вересня 2019 (24 роки); (помер від поранень)
Псевдо	«Аджа»
Військова служба
Роки служби	2015-2016; 2017—2019
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Військово-морські сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	56 ОМПБр
Війни / битви	Російсько-українська війна Бої за Широкине; Бої за Мар'їнку; Оборона Маріуполя;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Володи́мир Анато́лійович Аджа́венко (нар. 20 квітня 1995, Урзуф, Донецька область — пом. 28 вересня, 2019, Дніпро) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни^[1]. Добровольцем воював у складі Окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ», загинув розвідником-навідником 56 ОМБр Збройних Сил України.

Життєпис

Народився 20 квітня 1995 року в с. Урзуф (Мангушський район, Донецька область). Від 2000 року мешкав у м. Маріуполі. Займався боксом. Учасник Революції гідності^[2].

У часі війни воював в складі окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ». З 30 червня 2015 по 19 вересня 2016 року — проходив службу в БСП «Донбас», був стрільцем-санітаром 2-ї роти, старшим стрільцем-кулеметником 3-ї роти. Пройшов бої за Широкине та Мар'їнку. У 2017 році підписав контракт на військову службу у складі 56 ОМБр Збройних Сил України. Старший солдат, військовослужбовець розвідувального підрозділу, розвідник-навідник.

11 вересня 2019 року, поблизу селища Піски (Ясинуватський район) зазнав важкого наскрізного поранення голови кулею снайпера. Був евакуйований до міської лікарні м. Селидового, надалі — до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова. Вночі переніс операцію й на ранок навіть опритомнів. Надалі перебував в непритомності на апараті штучної вентиляції легенів. Помер перед опівніччю 28 вересня.

1 жовтня 2019 року був похований на новому Старокримському кладовищі м. Маріуполя^[3].

Без Володимира лишилися мати, брат, сестра й дружина.

Нагороди

Указом Президента України № 50/2020 від 11 лютого 2020 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[4].