Азер Ірина Абдуррезаївна
Ірина Абдуррезаївна (Ірен Абдур-Резаївна) Азер (нар. 19 або 18 вересня 1949, Баку, Азербайджанська РСР, СРСР) — актриса радянського кіно 1960-1990-х років. У період з 1967 по 1991 рік брала участь в зйомках 31 художнього фільму і двох телевізійних постановок. Ірину Азер називали найкрасивішою блондинкою радянського кіноекрану[1], найкрасивішою радянської актрисою і «радянською Мерилін Монро»[2] . З початку 1990-x років припинила зніматися в кіно, пізніше стала займатися дрібним бізнесом[2]. БіографіяЮністьІрина Азер народилася 19 (за іншими відомостями — 18) вересня 1949 року в Баку. Її батько — польський льотчик Йофан, який після війни працював в столиці Азербайджанської РСР випробувачем на військовому аеродромі, але змушений був повернутися на батьківщину, встигнувши дати дочці ім'я Ірен. Мати — Лілія Георгіївна, козачка, учасниця німецько-радянської війни[2][3]. Своїми незвичайними прізвищем[4] та по батькові вона зобов'язана вітчиму Резі Азері. За словами самої Ірини, її вітчим належав до багатого іранського роду. Реза Азер був відомим генералом, особистим ворогом останнього іранського шахіншаха Мохаммеда Рези Пахлеві[5] та політичним емігрантом[6], що знайшли притулок в СРСР, у Баку. Тут він жив у резиденції колишніх багатіїв і викопав перед будинком розкішний басейн для своєї улюбленої падчерки Ірен. Незабаром сім'я Ірен переїхала в Москву, де Реза Азер викладав в Інституті сходознавства, і проживала на Піщаній вулиці. Наприкінці свого життя, незадовго до смерті, Реза Азер повернувся до Тегерана. Відразу ж після смерті вітчима в 1978 році в країні відбулася ісламська революція, тому Ірина з сестрою Деларам, що знаходилися на той час в Тегерані, були змушені тікати з Ірану, так нічого і не отримавши із заповіданого вітчимом спадщини[7]. Початок кар'єриУ 16-річному віці почала працювати фотомоделлю у Віктора Вознесенського, присвятивши цьому заняттю 12 років — з 1965 по 1977 рік. У 1968 році вступила до ВДІКу, на акторський факультет Сергія Герасимова. Зустріч з Герасимовим і його майстернею актриса вважала доленосним моментом у своєму житті. Під час навчання багато знімалася в курсових і дипломних фільмах. Починаючи з третього курсу знялася в трьох картинах:
Студенткою була також запрошена для зйомок в знаменитому епічному кіноциклі «Звільнення» (1970 — 1972), поставленому режисером Юрієм Озеровим і відзначеному Ленінською премією (1972). Шлях до визнанняУже в ранніх фільмах молода актриса звернула на себе увагу глядачів. Її перша помітна роль в кіно — Ганна Сергіївна в дитячій комедії «Увага, черепаха!», чарівна вчителька молодших класів, якій намагаються нишком наслідувати її учениці. Яскраво і переконливо зігравши Наташу — роль другого плану в двосерійному теледетективі «Крадіжка» (1970; режисер Олександр Гордон), вона не загубилася на тлі цілого сонму прекрасних акторів, зайнятих у фільмі. А роль Люськи в чотирисерійний телевізійній кінокомедії « Велика перерва» (1972- 1973 ; режисер Олексій Коренєв) принесла Ірині Азер справжню популярність. Актрисі дістався образ ефектною блондинки, подруги одного з учнів вечірньої школи Генки Ляпішева (актор Віктор Проскурін), якого Люська відволікає від навчання танцями, а в фіналі сама приходить навчатися дро вечірньої школи. Актриса розповідала[8]:
Фільм «Велика перерва» відкрив дорогу у великий кінематограф багатьом акторам, що знявся в ньому, в тому числі й Ірині Азер. Протягом 1970-х — 1980-х років вона активно знімалася як в епізодичних, так і в основних ролях в таких популярних радянських фільмах, як «Дорогий хлопчик» (1974; режисер Олександр Стефанович), « Городяни» (1975 ; режисер Володимир Роговий), «Не стріляйте в білих лебедів» (1980; режисер Родіон Нахапетов), «Повернення резидента» (1982), « Кінець операції „Резидент“», (1986 ; режисер Веніамін Дорман) та ін. На телебаченні актриса брала участь у зйомках телевізійного шоу «Кабачок „13 стільців“» (режисер Георгій Зелінський) і телеспектакля «Джентльмени, яким не пощастило» (1977 ; за розповідями О. Генрі, режисер Василь Давидчук). При цьому в популярній гумористичній передачі радянського телебачення «Кабачок „13 стільців“» (1966 — 1981) вона з'являлася двічі з розривом в дев'ять років. Ще студенткою її запрошували в 1969 році на роль пані Кароліни і таким чином вона стала однією з перших виконавиць цього персонажа[9]. У 1978 році Ірина зіграла роль пані Ольгіци — ще однієї відвідувачки «Кабачка». Завершення кар'єриЗа свою недовгу кінематографічну кар'єру Ірина Азер встигла знятися в кінострічках, в яких її партнерами були такі видатні актори радянського кіно, як Микола Крючков (фільм «Городяни», 1975), Георгій Жженов (фільми «Повернення резидента», 1982 та «Кінець операції „Резидент“», 1986) та ін. У роки перебудови актриса продовжувала з'являтися на кіноекрані. Крім «Кінця операції „Резидент“», з 1986 по 1991 рік вона брала участь в зйомках ще семи картин. Однак з початку 1990-х років Ірина Азер припинила зніматися в кіно. Особисте життяПішовши з великого кіно, стала займатися дрібним і прибутковим бізнесом — торгувала жіночою білизною в будівлі МНТК «Мікрохірургія ока» . У колишньої актриси був власний намет, де працювала продавчинею, надівши темні окуляри і перуку для невпізнання. Заробляла дуже пристойно[10] . В актриси було багато шанувальників, в тому числі і дуже відомих особистостей. Ірина Азер була одружена з журналістом Юрієм Шварцем[10][2]. Розлучення відбулося через підозри зради Юрія з кіноактрисою Наталі Вуд. Від шлюбу з Юрієм у Ірини є єдина дочка Віка 1975 року народження, яка переїхала до США до чоловіка в 1992 році з сином Юрою, якого вона народила в 17-річному віці, ще в Москві[1] . За повідомленням «Експрес газети Online»[1], молодша сестра Ірини Деларам (1957—2002) покінчила життя самогубством. Їх мати живе в будинку для людей похилого віку у станції метро «Річковий вокзал». На початку 2000-х років, завдяки інтерв'ю в «Експрес газеті Online» (№ 17, 2001), про відому в минулому актрисі стали писати в російських глянцевих журналах. Наприклад, журнал «Караван історій» присвятив їй близько 10 сторінок. Однак пропозицій вигідних ролей в кіно не було, хоча Ірина стверджувала, що мріє зіграти в ремейку " Хто боїться Вірджинії Вульф? "[11]. У той же час колишню актрису і її сім'ю почали оточувати скандали[1] . В даний час актриса проживає з дочкою в Каліфорнії, виховує двох онуків. Молодшого онука звуть Оскар[2]. ФільмографіяРолі
Фільми про Ірину Азер
Висловлювання
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
