Аз-Заркалі
Абу Ісхак Ібрагім ібн Яхія ан-Наккаш аз-Заркалі ат-Туджібі[5] (араб. إبراهيم بن يحيى الزرقالي), також відомий як Аз-Заркалі або Ібн Заркала (1029—1100) — арабський виробник астрономічних інструментів і астролог із західної частини ісламського світу[5]. Хоча його ім'я традиційно дається як аз-Заркалі, вірогідно, що правильною формою було аз-Заркаллух. На латині його називали Arzachel або Arsechieles, модифікація форми Arzachel, що означає «гравер»[6]. Він жив у Аль-Андалусі (сучасна Іспанія) спочатку в Толедо, потім у Кордові. Його праці надихнули ціле покоління ісламських астрономів в Аль-Андалусі, а пізніше, після перекладу, сильно вплинули на астрономію в Європі. Винайдена їм сафея[es] (форма астролябії) стала дуже популярною й широко використовувалася мореплавцями аж до XVI століття[7]. На його честь названо кратер Арзахель[en] на Місяці[6]. БіографіяАз-Заркалі, араб за походженням, народився в селі недалеко від Толедо, тодішньої столиці нещодавно створеної провінції Толедська тайфа. Він почав працювати після 1048 року під керівництвом Саїда аль-Андалусі[en] на толедського еміра Аль-Мамуна, а також під керівництвом Аль-Мутаміда із Севільської тайфи. Посівши провідну позицію при Саїді, Аз-Заркалі проводив спостереження Сонця протягом 25 років, починаючи з 1050 року[8].  Він отримав освіту кузня і через свої навички отримав прізвисько Аль-Некках, «гравер по металах». Його латинізоване ім'я «Арцахель» утворено від арабського al-Zarqali al-Naqqash, що означає «гравер»[6]. Він був особливо талановитим у геометрії та астрономії. Відомо, що він викладав і неодноразово відвідував Кордову, і його великий досвід і знання зрештою зробили його видатним астрономом свого часу. Аз-Заркалі також був винахідником, і його праці допомогли зробити Толедо інтелектуальним центром Аль-Андалуса. Його навіть згадано в роботах англійського поета Чосера під іменем «Arsechieles»[6]. У 1085 році Толедо взяв християнський король Кастилії Альфонсо VI. Аз-Заркалі та його колеги, зокрема Аль-Ваккаші (1017—1095), мусили втекти. Невідомо, чи старий Аз-Заркалі втік до Кордови чи помер у мавританському таборі для біженців. Його твори вплинули на Ібн Баджджу, Ібн Туфайла, Ібн Рушда, Ібн аль-Каммада[en] та Абу Ісхака аль-Бітруджі. У XII столітті Герард Кремонський[en] переклав твори аз-Заркалі на латину. Він називав Аз-Заркалі астрономом і магом[6]. Реґіомонтан в XV столітті написав книгу про переваги сахіфи аз-Заркалі. У 1530 році німецький учений Якоб Циглер[en] написав коментар до однієї з праць аз-Заркалі. У своїй «De Revolutionibus Orbium Coelestium» у 1530 році Микола Коперник цитує праці аз-Заркалі та аль-Баттані[9]. Наукові результати ІнструментиАз-Заркалі написав дві роботи про створення інструменту екваторуму для обчислення положення планет за допомогою діаграм моделі Птолемея. Ці твори були перекладені іспанською мовою в XIII столітті за наказом короля Альфонсо X у розділі Libros del Saber de Astronomia під назвою «Libros de las laminas de los vii planetas». Він також винайшов вдосконалену версію астролябії, названу al-ṣafīḥā al-zarqāliyya, яка стала відома в Європі під назвою сафея[es][10][11]. Існує запис про те, що аз-Заркалі побудував водяний годинник, здатний визначати години дня та ночі та вказувати дні місячного циклу. У книзі Аз-Зухрі[en] «Кітаб аль-Джурафійя», його ім'я вказано як Абу аль-Касім бін Абд аль-Рахман, що також скорочували до аз-Заркалі, і це змусило деяких істориків думати, що це інша особа. ТеоріяАз-Заркалі виправив географічні дані Птолемея та Аль-Хорезмі. Зокрема, він виправив оцінку Птолемеєм ширини Середземного моря з 62 градусів до правильного значення у 42 градуси[9]. У своєму трактаті про сонячний рік, який зберігся лише в перекладі на іврит, він вперше продемонстрував рух сонячного апогею відносно нерухомих зір. Він виміряв швидкість його руху в 12,04 кутових секунд на рік, що надзвичайно близько до сучасного значення в 11,77 кутових секунд[12]. Модель руху Сонця Аз-Заркалі, в якій центр сонячного деферента рухався по невеликому колу, що повільно оберталося, щоб відтворити спостережуваний рух сонячного апогею, обговорювалася в тринадцятому столітті Бернаром Верденським[en][13], а в п'ятнадцятому столітті Регіомонтаном і Пурбахом. У шістнадцятому столітті Коперник використав цю модель, приведену до геліоцентричної форми, у своїй праці «Про обертання небесних сфер»[14]. Толедські таблиціАз-Заркалі також зробив внесок у знамениті Толедські таблиці, адаптацію попередніх астрономічних даних Аль-Хорезмі та Аль-Баттані, щоб визначити координати Толедо[8]. Його зідж і альманах були перекладені на латинь Герардом Кремонським[en] у XII столітті і сприяли відродженню математичної астрономії в християнській Європі. У XII столітті вони увійшли до Толедських таблицб, а в XIII столітті — до Альфонсових таблиць[15]. Також він відолмий своєю власною «Книгою таблиць». Альманах аз-Заркалі містив таблиці, які дозволяли знайти дні, з яких починаються коптські, римські, перські та місячні місяці. Також він включав таблиці, які вказували положення планет у будь-який момент часу, й інші таблиці, які полегшували передбачення сонячних і місячних затемнень[16]. Цей укладений ним альманах прямо надавав положення небесних тіл і не потребував подальших обчислень[8]. Робота надала справжнє щоденне положення Сонця протягом чотирьох юліанських років з 1088 по 1092 рік, справжнє положення п'яти планет кожні 5 або 10 днів протягом 8 років для Венери, 79 років для Марса і так далі, а також інші відповідні таблиці[15][17]. Розробляючи інструмент для роботи зі складною моделлю Птолемея для планети Меркурій, у якій центр деферента рухається по вторинному епіциклу, аз-Заркалі зазначив, що шлях центру первинного епіциклу не є колом, як це має місце для інших планет. Натомість він приблизно овальний і схожий на форму кедрового горіха. Деякі автори неправильно тлумачать опис аз-Заркалі овальної геоцентричної траєкторії з центром для центру епіциклу планети як передчуття геліоцентричних еліптичних траєкторій планет Йоганна Кеплера[18]. Хоча це може бути перше припущення про те, що конічний переріз може відігравати роль в астрономії, аз-Заркалі не застосовував еліпс до астрономічної теорії, і ні він, ні його іберійські чи магрибські сучасники не використовували еліптичний деферент у своїх астрономічних розрахунках[19]. ПраціНайважливіші праці та публікації:
Примітки
Література
Посилання |
||||||||||||||||||||
![Вигаданий портрет для Іспанського фонду науки і технологій[en] (автор — Евлогія Мерле, 2011).](%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Azarquiel_(MUNCYT,_Eulogia_Merle).jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
