Акустичний контрольАкусти́чний контро́ль або акусти́чний неруйнівни́й контро́ль (англ. acoustic non-destructive testing) — неруйнівний контроль, що ґрунтується на застосуванні пружних коливань, які збуджуються чи виникають в об'єкті контролю[1]. Використання акустичного (ультразвукового) неруйнівного контролю в дефектоскопії з метою виявлення дефектів базується на поширенні пружних механічних коливань у контрольованому виробі та прийманні їх після відбиття від межі поділу (неоднорідність, тріщини) або від протилежного боку виробу (донний сигнал). Акустичний контроль застосовують для виявлення несуцільностей у матеріалі (тріщини, раковини, пори, розшарування тощо), визначення структурного стану матеріалу, а також для розв'язання інших задач в дефектоскопії, структуроскопії, проведенні вимірювань та досліджень. Акустичні методи неруйнівного контролю поділяються на дві підгрупи: активні та пасивні. До активних належать методи, що засновані на випроміненні акустичного сигналу (зондувального імпульсу) в об'єкт контролю (ОК), та дослідженні сигналу, що пройшов та/або відбитого сигналу. До пасивних відносять методи, що ґрунтуються на реєстрації та вивченні сигналів, утворених у результаті проходження в об'єкті контролю певних фізичних процесів (наприклад розвиток тріщини під навантаженням). Пасивні методи також називають ще методами акустичної емісії. Активні методи у свою чергу поділяють на:
Акустичний контроль є одним з найпоширеніших методів неруйнівного контролю, та використовується для оцінки якості металевої і неметалевої продукції. Див. також
Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia