Александров Аршак Семенович

Аршак Семенович Александров
рос. Аршак Семёнович Александров Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився1881 Редагувати інформацію у Вікіданих
Батумі, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1957 Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНоводівичий цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР
Діяльністьполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякиЧлен ВУЦВК
ЧленствоВсесоюзне товариство старих більшовиків Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКомуністична партія Української РСР Редагувати інформацію у Вікіданих

Аршак Семенович Александров (1881, Батум — 1957, Москва) — революціонер, радянський партійний діяч[1], ректор. Член Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету ВУЦВК

Життєпис

Народився в сім'ї столяра — вірменина. Отримав домашню освіту. Працював слюсарем. Революційну діяльність почав в 1899 році у Ростовській організації РСДРП під кличкою «Яша». З 1900 — член РСДРП.

Піддавався гонінням царської влади. У 1901 році був заарештований і сидів у Ростові протягом трьох місяців, потім висланий за межі Донської області.

У 1902 році під партійною кличкою «Сергій» вів пропагандистську роботу в Батумі. Знову піддався арешту, відсидів 7 місяців, потім висланий за межі Кутаїської губернії.

У 1903 році під кличкою «Віктор» займався революційною діяльністю у Бакинській військові організації і брав участь у її партійному з'їзді РСДРП Закавказзя.

У 1904 році працював серед солдатів в Тифлісі, знову заарештований і засланий за вироком Тифліській судової палати в Верхоленський повіт Іркутської губернії, звідки незабаром утік.

У 1905 році займався революційною діяльністю в Батумі і Тбілісі, був заарештований і по 126 ст. Кримінального уложення під ім'ям Валеріана Соколова Тифліською судовою палатою знову засуджений на заслання та поселення. Прибувши на місце призначення, із заслання втік до Катеринослава, і під ім'ям Валентин Цицианов працював при окружному комітеті РСДРП, учасник партійної конференції.

У лютому 1906 року виїхав у Владикавказ для організації більшовицької групи, через 4 місяці був заарештований і Тимчасовим військовим судом у Владикавказі 27 вересня 1908 р за приналежність до дагестанських комітету РСДРП засуджений за 1 рік. 102 ст. Кримінального уложення і 1 ч. 131, 133 ст. ст. Зводу військових постанов на 6 років каторги в Херсонському централі.

Покарання відбував до 1914 року. Потім висланий на поселення до Косостепської волості Іркутської губернії. Втік і займався пропагандою революційних ідей.

У 1915 році працюючи в Черемховській організації РСДРП під кличкою «Валентин», знову заарештований, сидів в Іркутські, пізніше висланий на місце приписки, де і жив до березня 1917 року. Після Лютневої революції — амністований.

У 1917 році був агітатором Пересипської групи РСДРП(б) в Одесі. Пізніше обраний членом Кременчукського комітету РСДРП(б) Полтавська губернії.

Наприкінці 1917 — член Головного комітету РСДРП(б) України, завідувач агітаційно-пропагандистським відділом ЦК КП(б) України.

У 1918—1919 роках очолював Володимирський губернський комітет РКП(б).

У 1919 році — голова Орловського губернського комітету РКП(б), потім — голова Грозненського міського комітету РКП(б).

Переведений в РСЧА на посаду заступника командувача військами Північно-Кавказького військового округу. Учасник Громадянської війни в Росії.

Закінчив Технічне училище.

З жовтня 1928 по лютий 1930 року — ректор Уральського політехнічного інституту (нині Уральський державний технічний університет — УПІ). Потім, керівник Ленінградського електротехнічного інституту ім. Ульянова-Леніна.

З 1931 року був членом Ленінградського, потім в Московського відділень Всесоюзного товариства старих більшовиків (членський квиток № 1254).

З серпня 1932 року — викладач кафедри суспільних дисциплін Ленінградського електротехнічного інституту.

У 1937 — директор Іркутського державного педагогічного інституту (нині Педагогічний інститут Іркутського державного університету).

Член Товариства колишніх політкаторжан і спецпоселенців.

Старий більшовик Лев Новицький в 1959 році розповідав:

У 1920 році Аршак Семенович Александров, який організував в 1902 році разом зі Сталіним знаменитий страйк в Батумі, запросив мене на Північно-Кавказьку партійну конференцію. Ми приїхали до Владикавказа, і першим, кого ми зустріли, був Сталін. Він підійшов до Александрова, дружньо поплескав його по плечу і сказав:

- Здоров, Аршак! Як ся маєш?

На конференції виступав Молотов. Оратор він був неважливий, до того ж заїкався. Я швидко пішов. Увечері я помітив як Аршак на великій перерві, зажурився, насупився. Я запитав:

- Що з тобою, Аршак? Він відповів:

- Ти бачив, як мене зустрів Сталін?

- Бачив, дуже дружньо.

- По-дружньому? А потім підійшов до мене і каже:

- Аршак, а чому ми тебе не розстріляли?

- А за що, товариш Сталін?

- За що — завжди знайдеться, — сказав Сталін і відійшов.

— Борев Юрій Борисович. Сталініада

Помер у Москві, похований на 5-ій дільниці Новодівочого цвинтаря.

Примітки

  1. Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 2 листопада 2018.

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya