Александров Олексій Геннадійович

Олексій Геннадійович Александров
Олексій Геннадійович Александров
	2009 рік
Країна	СРСР; Білорусь
Народження	11 травня 1973 (52 роки) ; Кобринь, Брестська обл., Білоруська РСР, СРСР
Титул	Міжнародний майстер (1993), Гросмейстер (1997)
Рейтинг ФІДЕ	2594 (травень 2018)
Піковий; рейтинг	2679 (січень 2004)

Александров Олексій Геннадійович — білоруський шахіст чуваського походження^[2], Гросмейстер від 1997 року.

Чотириразовий чемпіон Білорусі (1989, 1990, 1996, 2007). Посів друге місце на чемпіонаті Європи 2000 року^[3]. Сім разів брав участь в олімпіадах (1996, 1998, 2000, 2002, 2004, 2006, 2008)^[4]. Переможець меморіалу Петрова в Санкт-Петербурзі (2000)^[5]і міжнародного турніру Inautomarket Open в Мінську (2005)^[6].

Шахова кар'єра

Першого успіху на міжнародній арені досягнув у 1991 році, поділивши друге місце (разом з Костянтином Сакаєвим, позаду Володимира Крамника) на чемпіонаті світу серед юніорів до 18 років у Гуарапуаві. Рік по тому виграв у Сас ван Гент титул чемпіона Європи серед юніорів до 20 років, а в 1993 році на чемпіонаті в тій же віковій категорії (у Веєні) посів 2-ге місце (позаду Владислава Боровикова). Одного з найбільших успіхів у кар'єрі досягнув 2000 року, вигравши в Сен-Венсані срібну медаль чемпіонату Європи. У 1996 і 2007 роках двічі ставав чемпіоном Білорусі.

Досягнув багатьох успіхів на міжнародних турнірах, перемігши або поділивши 1-ші місця, зокрема, в таких містах, як: Краків (1991/92, турнір Краковія), Миколаїв (1993, зональний турнір), Стокгольм (1995), Спаське (1996), Мінськ (1996), Гіструп (1996), Кстово (1998), Санкт-Петербург (2000), Бад-Верісгофен (2001), Дубай (2001), Москва (Аерофлот опен у 2002 і 2003 роках), Мінськ (2005), Саратов (2007), Варшава (2007, золота медаль чемпіонату Європи зі швидких шахів)^[7], Воронеж (2008), Владимир (2008), Абу-Дабі (2009), Бхубанешвар (2010) і Мінськ (2014)^[8].

Чотири рази брав участь у чемпіонаті світу ФІДЕ, який проходив за олімпійською системою:

1997 — вихід до 3-го раунду, в якому програв Зурабові Азмайпарашвілі^[9],
1999 — вихід у 2-й раунд, у якому програв з Петрові Свідлеру^[10],
2000 — вихід у 3-й раунд, у якому програв з Євгенові Барєєву^[11],
2004 — вихід у 2-й раунд, у якому програв Хікару Накамурі^[12].

Неодноразово представляв Білорусь на командних змаганнях, зокрема:

вісім разів на шахових олімпіадах (1996, 1998, 2000, 2002, 2004, 2006, 2008, 2014); призер: в особистому заліку — (1998 — 3-тя шахівниця)^[13],
чотири рази на командних чемпіонатах Європи (1992, 1997, 1999, 2003)^[14].

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 січня 2004 року, досягнувши 2679 очок займав тоді 24-те місце в світовому рейтинг-листі ФІДЕ, одночасно займаючи 1-ше місце серед білоруських шахістів^[15].