Александр КонцеАлександр Крістіан Леопольд Конце (нім. Alexander Christian Leopold Conze; 10 грудня 1831, Ганновер — 19 липня 1914, Берлін-Груневальд) — німецький археолог, дослідник античності. Директор Берлінського музею скульптури. БіографіяАлександр Конце з юності виявляв інтерес до творів мистецтва та класичної античності. З 1851 року вивчав право в Геттінгенському університеті, але під впливом Фрідріха Візелера звернувся до класичної філології. Потім переїхав до Берліна і вступив до університету (тоді Університет імені Фрідріха Вільгельма). У 1855 році в Берліні Александр Конце здобув докторський ступінь за дисертацію, виконану під керівництвом Едуарда Герхарда «Про мальовничі зображення душі» (De Psyches imaginibus quibusdam). Сам Конце називав своїми вчителями Едуарда Герхарда, Августа Бекха, Ернста Курціуса, Вільгельма Генріха Ваагена, Карла Гаупта, Карла Беттіхера, Адольфа Тренделенбурга, Карла Фердинанда Ранке, Карла Ріттера та Карла Ріхарда Лепсіуса. У Берлінській академії мистецтв він також слухав лекції Губерта Штіра з археології та архітектури. Брав участь у анатомічних дослідах під керівництвом Еміля дю Буа-Реймона.  В 1863 році Александр Конце став ад'юнкт-професором Університету в Галле, в 1869—1877 роках працював професором археології у Віденському університеті, де керував новоствореною кафедрою до 1877 року. У 1873 і 1875 роках разом із Георгом Німаном та Отто Бенндорфом проводив археологічні дослідження на Самофракії. У 1876 році у Віденському університеті разом з Отто Гіршфельдом організував археолого-епіграфічний семінар, а також налагодив випуск «Повідомлень семінару» (Epigraphisch-Archäologische Mitteilungen). У 1877 році Конце був призначений директором Музею скульптури в Берліні, який пізніше став називатися «Античним зібранням». 1871 року відбулася перша офіційна німецька археологічна експедиція в Пергам під керівництвом Ернста Курціуса і Фрідріха Адлера. В 1878 році Александр Конце використав увесь свій вплив у Берліні, щоб забезпечити фінансову підтримку розкопок Пергамського вівтаря під керівництвом архітектора і археолога Карла Гумана. З 1887 року Конце очолював Генеральний секретаріат Німецького археологічного інституту (Deutsches Archäologisches Institut). Він був членом Прусської, Баварської та Геттінгенської наукових академій. Конце помер у 1914 році на своїй віллі в Груневальді на Ванґенгаймштрасе 17 і був похований на цвинтарі Груневальд. Дочка Александра Конце — відома активістка, яка боролася за права жінок Елізабет Крукенберг-Конце, онук — соціолог та історик Вернер Конце; ще один онук — командир бригади СС та генерал-майор Ваффен-СС Густав Крукенберг. Основні праці
Пам'ять У 1877 році монетний двір Німеччини випустив медаль з профілем Александра Конце, замовлену друзями та студентами з нагоди переїзду вчителя з Відня до Берліна і розроблену віденським скульптором-медальєром Йозефом Таутенгайном[5]. Адольф Брютт в 1905 році створив портретний мармуровий рельєф Александра Конце для конференц-залу Німецького археологічного інституту в Берліні. У 1912 році Фріц Клімш виконав бронзове погруддя вченого. Примітки
Посилання
|
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
