Алексик Микола Олександрович

Микола Алексик Алексик Микола Олександрович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	18 серпня 1994(1994-08-18) Великі Ком'яти, Закарпатська область
Смерть	23 листопада 2023(2023-11-23) (29 років) на території Серебрянського лісництва в районі населеного пункту Діброва, Луганська область (загинув унаслідок мінометного обстрілу)
Поховання	Марсове Поле, Личаківський цвинтар, Львів
Alma Mater	Львівський державний університет безпеки життєдіяльності
Псевдо	«Бур»
Військова служба
Роки служби	2022—2023
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Національна гвардія
Формування	«Азов»
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки

Мико́ла Олекса́ндрович Алексик (1994—2023) — український військовослужбовець, старший солдат бригади «Азов» НГУ. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня^[1].

Народився 18.08.1994 в селі Великі Ком'яти Закарпатської області.

У 2-річному віці разом з мамою переїхав до Львова. Ріс без батька, виховували мама, бабуся та дідусь — видатний оперний співак Андрій Алексик, який прищепив онукові велику любов до України.

Закінчив чотири класи Середньої загальноосвітньої школи № 9, згодом вступив до Львівської лінгвістичної гімназії Львівської міської ради Львівської області^[2].

Під час навчання у школі займався бальними танцями на професійному рівні у школі спортивного танцю «Рондо»^[3].

Випускник Львівської лінгівстичної гімназії 2011 року.

Після школи здобув вищу освіту у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності.

У 2019 році закінчив «Майстерню Impro театру», у 2021-му — Українську кіношколу.

Планував стати продюсером. Тоді ж переїхав до Києва, де працював у компанії «Ґлобал-Логістікс» та відвідував кіношколу «Ukrainian Film School»^[2].

Після початку повномасштабного вторгнення Микола пішов служити добровольцем. Виконував бойові завдання на Південному і Східному напрямках у складі 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» НГУ.

Під час служби відзнімав матеріали для майбутньої документальної стрічки про боротьбу із росіянами.

Загинув на території Серебрянського лісу в Луганській області. Під час мінометного обстрілу уламок влучив між каскою і бронежилетом. У військового залишилася мама та бабця^[4].

Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня^[1].

Похорон відбувся 1 січня 2024. Поховали Миколу на Марсовому Полі у Львові^[2].

Залишились мама, бабуся, інші рідні, друзі та побратими.