Алексєєнко Ілля Прокопович

Ілля Прокопович Алексєєнко
Народження	20 червня 1899(1899-06-20)  Грайворонський повіт, Курська губернія, Російська імперія
Смерть	3 серпня 1941(1941-08-03) (42 роки)  Вязьма, Смоленська область, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР
Приналежність	Червона армія
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	танкові війська
Роки служби	1918 — 1941
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор
Командування	5-й механізований корпус (СРСР)
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

Алексєєнко Ілля Прокопович (20 червня 1899, село Глотове, Курська губернія, Російська імперія — 3 серпня 1941, Вязьма, Смоленська область, РРФСР, СРСР) — радянський генерал-майор танкових військ (1940). Загинув у бою під час Другої світової війни.

Народився в селянській родині. Закінчив чотирикласне училище, потім працював робітником у Ростові-на-Дону.

У Червоній армії — з 1918 року. Учасник Громадянської війни в Росії та польсько-радянської війни. Після війни служив у 44-й стрілецькій дивізії імені Щорса. Закінчив Харківські кулеметні курси (1925) і Київську військову школу (1926).

Із 1932 року — у бронетанкових військах. Закінчив Ленінградські бронетанкові курси (1932), після чого командував танковим батальйоном у 44-й стрілецькій дивізії. Із 1935 року — командир окремого навчального танкового батальйону 17-ї механізованої бригади Київського військового округу. Із 1937 року — командир 28-го механізованого полку, із 1938 року — командир 9-го окремого танкового полку.

Під час конфлікту на річці Халгін-Гол полковник Алексеєнко командував 11-ю легкотанковою бригадою^[1]. За успішні бої з японцями був нагороджений орденом Леніна і монгольським орденом Червоного Прапора.

Із червня 1940 року — командир 17-ї танкової дивізії. Із березня 1941 року — командир 5-го механізованого корпусу^[1] Забайкальського військового округу.

Із початком німецько-радянської війни 5-й мехкорпус був перекинутий на Західний фронт. На чолі корпусу Алексеєнко брав участь у Лепельському контрударі та Смоленській битві. За бої з німцями був нагороджений другим орденом Леніна.

2 серпня 1941 року був смертельно поранений в бою і помер наступного дня. Похований у Вязьмі^[1].

• Майор (1935)
• Полковник (1938)
• Комбриг (1939)
• Генерал-майор танкових військ (1940)

Два ордени Леніна (17 листопада 1939; 1 серпня 1941), орден Червоного Прапора (22 лютого 1938), медаль «XX років РСЧА» (1938), орден Червоного Прапора (Монголія; 1939).

• Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комкоры. Военный биографический словарь / Под общей редакцией М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2006. — Т. 2. — С. 210—211. — ISBN 5-901679-08-3. (рос.)

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.