Алешандре Еркулану

Алешандре Еркулану
Народився	28 березня 1810(1810-03-28)[1][2][…]  Лісабон, Португалія[4]
Помер	13 вересня 1877(1877-09-13)[1][2][…] (67 років)  Сантарен, Португалія[4]
Поховання	Жеронімуш
Країна	Португальське королівство
Діяльність	журналіст, поет, історик, письменник, політик
Знання мов	португальська[1]
Членство	Туринська академія наук[4]
Напрямок	романтизм
Magnum opus	Eurico, o Presbíterod і Historia de Portugald[5]
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Алеша́ндре Еркула́ну (порт. Alexandre Herculano; 28 березня 1810(18100328) — 13 вересня 1877) — португальський політичний діяч, журналіст, історик, письменник, поет. Перший представник течії романтизму в Португалії. Один із членів ліберального й антиклерикального руху. Народився у Лісабоні, в міщанській родині. У молодості був противником абсолютистів і короля Мігела^[6]. Взяв участь громадянській війні на боці лібералів (1832—1834)^[6]. Працював редактором «Панорами» (1837—1839), бібліотекарем Ажудської королівської бібліотеки (1839—1840)^[6]. Став депутатом Португальського парламенту (1840), виступав за демократизацію освітнього процесу. Внаслідок утвердження авторитарного режиму Кошти Кабрала відійшов від політики (1841—1851)^[6]. Після падіння диктатури брав участь у русі «відродження», був співзасновником двох газет^[6]. Залишив політично-громадську діяльність через призначення консерваторів на керівні посади у Національному архіві (1856)^[6]. Решту життя провів у провінції, у Вале-де-Лобуші, поблизу Сантарена^[6]. Автор багатьох публіцистичних творів. Видав 2-томний збірник історичних повістей «Легенди і нарративи» (Lendas e narrativas, 1851), фундаментальну 4-томну «Історію Португалії» (História de Portuga, l846–1853), «Історію походження та встановлення інквізиції у Португалії» (História da origem e estabelecimento da inquisição em Portugal, 1854–1859), перші 3 частини «Історичних пам'яток Португалії» (1856—1873)^[6]. Під впливом Вальтера Скотта запровадив жанр історичного роману до португальської літератури^[6]. Як історик підкреслював велику роль міщанства (буржуазії) у розвитку Португалії; займався розвінчуванням міфів традиційної історіографії, спричинивши памфлетну війну у пресі^[6]. Різко критикував Католицьку церкву, прибічників ультрамонтанства, португальський єпископат; виступав проти відновлення іноземних чернечих орденів у Португалії, вимагав визнання інституту громадянського шлюбу^[6]. Вбачав причини занепаду португальської могутності в абсолютизмі XVI—XVIII століть. Не визнав нових католицьких догматів про Непорочність Діви Марії та непомильність папи (1871)^[6]. Помер у Сантарені, Португалія. Перепохований у Монастирі єронімітів у Белені. Порівнюваний із французьким Віктором Гюго^[6]. Повне ім'я – Алешандре Еркулану де Карвалю-Араужу (порт. Alexandre Herculano de Carvalho e Araújo)^[6].

Поезія

• A Harpa do Crente – 1838 ^(eBook)

• Poesias - 1850 ^(eBook)

Театр

• A Crente na Liberdade - 1860
• Os Infantes em Ceuta – 1842

Романи

• O Pároco de Aldeia (1825) - 1851.
• O Galego: Vida, ditos e feitos de Lázaro Tomé.
• O Bobo (1128) – 1843 ^(eBook)

• O Monasticon
  • Eurico, o Presbítero: Época Visigótica - 1844.
  • O Monge de Cister; Época de D. João I - 1848 (Digitalizado em Google) [Архівовано 24 вересня 2021 у Wayback Machine.]
• Lendas e narrativas.
  • 1.º tomo: ^(eBook)

• • 2.º tomo: ^(eBook)

Історія

• História de Portugal: 1.ª época, desde a origem da monarquia até D. Afonso III - 1846-1853
• História da Origem e Estabelecimento da Inquisição em Portugal - 1854-1859
• Portugaliæ Monumenta Historica – 1856-1873

• Baptista, Jacinto. Alexandre Herculano Jornalista. Amadora: Bertrand, 1977.
• Coelho, António Borges. Alexandre Herculano. Lisboa: Editorial Presença, 1965.
• Macedo, Jorge Borges de. Alexandre Herculano, Polémica e Mensagem. Amadora: Betrand, 1980.
• Serrão, Joaquim Veríssimo. Herculano e a Consciência do Liberalismo Português. Amadora: Bertrand, 1977.