Алимов Олександр Миколайович
Олександр Миколайович Алимов (30 вересня 1923 — 5 квітня 2023[1]) — український вчений-економіст, доктор економічних наук, професор, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України (1998), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2009), академік Академії екологічних наук України (1992), академік Академії економічних наук. ЖиттєписНародився 30 вересня 1923 року в м. Донецьку у родині шахтаря. На молоді роки Олександра Миколайовича випала важка доля учасника війни, де він пройшов бойовий шлях від командира взводу до командира 118-го мінометного полку 43-ї армії[2] . Дослужився до звання майора. Після війни навчався у Всесоюзному заочному фінансовому інституті[ru] (м. Москва), який закінчив у 1953 році. Після закінчення аспірантури Московського гірничого інституту захистив кандидатську дисертацію. З 1957 р. працював у Донецькому науково-дослідному вугільному інституті начальником сектору і відділу. У 1965 році захистив докторську дисертацію за спеціальністю «Економіка, організація та планування промисловості». У вересні 1966 р. йому було присуджено звання професора. В 1965 стає директором-організатором Інституту економіко-промислових досліджень у складі Донецького наукового центру АН УРСР, де створив наукову школу. Під його керівництвом Донецьке відділення Інституту економіки за короткий час стало центром економічної думки в Донбасі, і в 1967 році було перетворене в Інститут економіки промисловості АН УРСР. В 1973 році О. М. Алимов стає головою Ради по вивченню продуктивних сил України (1973—1984). Одночасно він очолював Наукову раду з проблем науково-технічного і соціально-економічного прогнозування при Президії АН УРСР і Держплані УРСР. В 1984 році очолив науковий відділ промислового потенціалу Інституту економіки АН УРСР. З січня 2004 року — заввідділу міжгалузевих пропорцій і промислового потенціалу Об'єднаного інституту економіки НАН України України. Наукові досягненняПрацюючи головою Ради по вивченню продуктивних сил України (1973—1984), Олександр Миколайович займався дослідженнями, пов'язаними з оцінкою і прогнозуванням темпів і пропорцій розвитку і розміщення продуктивних сил по території країни у взаємозв'язку з охороною навколишнього середовища. Також О. М. Алимов досліджував проблему розвитку ядерної енергетики і раціонального розміщення енергетичних об'єктів як з погляду народногосподарської ефективності, так і з позицій обліку комплексу природних факторів, займався проблемою використання природних ресурсів Поліської низовини у зв'язку із проведеними великомасштабними осушувальними роботами[3]. В 1976—1980 роках брав участь в розробці концепції охорони й раціонального використання земельних, водних і лісових ресурсів. Була проведена оцінка ефективності широкомасштабної меліорації земель і боротьби з ерозією ґрунтів, техніко-економічне й екологічне обґрунтування будівництва комплексу Дунай-Дніпро, більш ефективного використання малих рік, переходу промислових підприємств на безвідходні й маловідходні технології. Було підготовлене унікальне видання «Атлас природних умов і природних ресурсів Української РСР»[3]. Нагороджений 7 орденами, 19 медалями. Підготував 25 кандидатів та 7 докторів наук. Автор понад 550 наукових праць, серед них 9 індивідуальних монографій[2]. Основні праці
РодинаБатьки — Алимов Микола Васильович та Алимова Євдокія Макарівна. Дружина — Ольга Амосовна. Сини: Володимир (1948 р. н.) та Сергій (1958 р. н.), кандидати економічних наук. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
