Альбер Тібоде

Альбер Тібоде
фр. Albert Thibaudet
Народився	1 квітня 1874(1874-04-01)[1][2][3]  Турню
Помер	16 квітня 1936(1936-04-16)[1][2][3] (62 роки)  Женева, Швейцарія
Країна	Франція
Діяльність	есеїст, літературний критик, письменник, історик літератури, філософ, викладач університету
Сфера роботи	літературна критика[4], історія літератури[4], філософія[4] і шкільництво[4]
Alma mater	ліцей Генріха IV
Знання мов	французька[1][4][5]
Мова творів	французька
Нагороди	Prix d'éloquenced (1896)
Альбер Тібоде у Вікісховищі

Альбе́р Тібоде́ (фр. Albert Thibaudet, 1 квітня 1874, Турню (Сона і Луара) — 16 квітня 1936, Женева) — французькій літературознавець та літературний критик, з 1912 по 1936 роки активно друкувався на сторінках часопису La Nouvelle Revue française.

Закінчив престижний ліцей Генріха IV в Парижі, де одним з його улюблених вчителів був Анрі Бергсон. Першою публікацією Тібоде була його символічна драма у віршах і прозі, що називалася «Чорний лебідь» (Le Cygne rouge, 1897). Драма була написана під впливом Стефана Малларме.

1912 року Тібоде вперше надрукувався в журналі Нувель ревю франсез. Відтоді він регулярно друкувався в цьому часописі аж до своєї смерті^[6]. Був знайомий з філософом та антропологом Люсьєном Леві-Брюлем, який 1928 року запросив його до участі в Університетських курсах Давосу разом з іншими інтелектуалами Франції та Німеччини. Викладав у Нью-Йоркському та Женевському університетах.

1924 року Тібоде опублікував двотомне дослідження «Бергсонізм». Ця багата матеріалом праця була схвально зустрінута критикою й самим Анрі Бергсоном.

Тібоде є автором монографій про творчість письменників Стефана Малларме (1912), Гюстава Флобера (1922), Поля Валері (1924), Стендаля (1931). Посмертно була опублікована його праця про Монтеня (1963).

Він також опублікував «Історію французької літератури з 1789 року до наших днів» (1936) та «Фізіологію критики» (1930), а також соціологічне дослідження «Республіка професорів» (1928), присвячене французьким інтелектуалам.

2008 року Центр Фукідіда при Університеті Пантеон-Ассас заснував Премію Альбера Тібоде для відзначення франкомовних праць, присвячених міжнародним стосункам.

• Les Heures de l'Acropole, NRF, 1913
• La Campagne avec Thucydide, 1922
• Gustave Flaubert, 1922, nouv. éd. revue et corrigée, 1936
• Le Bergsonisme, 1924
• Les Princes lorrains, 1924
• Le liseur de romans, G.Crès, 1925
• La République des Professeurs (1927), suivi de Les Princes lorrains (1924), Préface de Michel Leymarie, Paris, Hachette Littératures, coll. Pluriel Histoire, 2006.
• Cluny [Архівовано 6 березня 2008 у Wayback Machine.], 1928
• Amiel ou la part du rêve, Hachette, 1929
• Mistral ou La République du Soleil, Hachette, 1930
• Physiologie de la critique, 1930
• Stendhal, Hachette, (1931)
• Les idées politiques de la France, 1932
• Histoire de la littérature française de 1789 à nos jours, 1936 перевидання Cnrs Éditions (2007).
• Réflexions sur la littérature, NRF, 1938
• Panurge à la guerre, (1940)
• Montaigne Texte établi par Floyd GRAY d'après les notes manuscrites. Gallimard (1963)
• Основні твори Тібоде були перевидані Антуаном Компаньоном: Réflexions sur la politique, chez Robert Lafont, collection Bouquins, 2007 et Réflexions sur la littérature, Gallimard, collection Quarto, 2007.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альбер Тібоде

• Michel Leymarie, Albert Thibaudet, l'outsider du dedans, Villeneuve- d'Ascq, Presses universitaires du Septentrion, 2006.
• Журнал Le Débat № 150, Thibaudet: la réinvention d'un critique.
• Michel Leymarie, Albert Thibaudet, et l'Europe, Revue historique, № 632, 2004/4, PUF.