Альфред Йодль

Альфред Йодль
Альфред Йодль
Alfred Jodl
Народження	10 травня 1890; Вюрцбург, Баварське королівство, Німецька імперія
Смерть	16 жовтня 1946 (56 років); Нюрнберг Американська зона окупації Німеччини; повішення
Країна	Німецька імперія ; Веймарська республіка ; Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер ; Рейхсвер ; Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	артилерія
Роки служби	1910–1945
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Звання	Генерал-полковник
Командування	ОКВ
Війни / битви	Перша світова війна:; Друга світова війна:;
Автограф
Нагороди
	Нагрудний знак «За поранення» в чорному
	Альфред Йодль у Вікісховищі

Альфред Йозеф Фердинанд Йодль (нім. Alfred Josef Ferdinand Jodl; *10 травня 1890, Вюрцбург — †16 жовтня 1946, Нюрнберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям (1945). За часів Другої світової війни начальник оперативного відділу Верховного головнокомандування збройними силами Німеччини (ОКВ).

Біографія

Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений служити в рейхсвері. В 1920 році закінчив секретні курси офіцера Генштабу. З 1935 року — начальник відділу оборони країни Військового управління Військового міністерства. При створенні ОКВ 4 лютого 1938 року зберіг свій пост.Коли під час нової реорганізації 1 червня 1938 року був створений Штаб оперативного керівництва ОКВ, його очолив Йодль. З 10 листопада 1938 року — командир 2-ї гірської дивізії.

23 серпня 1939 року повернувся на стару посаду в ОКВ і залишався на ній до свого арешту союзниками. Спланував і керував проведенням операції «Везерюбунг» (окупація Норвегії). Після нападу на СРСР ОКГ було доручено безпосереднє керівництво операцією, а ОКВ повинне було слідкувати за виконанням директив Гітлера. В 1942 році Йодль був направлений в групу армій «А», після повернення виступив на підтримку дій генерал-фельдмаршала Вільгельма фон Ліста. В цей період серйозно розглядалось питання про заміну Йодля на його посаді Фрідріхом Паулюсом, чому завадила капітуляція останнього під Сталінградом. Відмовився виконувати наказ Гітлера, за яким взяті в полон ворожі парашутисти повинні бути розстріляні. Під час Липневого замаху одержав легкі поранення. З 1 травня 1945 року — виконувач обов'язків начальника ОКВ і, одночасно, начальника Генштабу сухопутних військ. Від імені Німеччини разом із генерал-адміралом Фрідебургом 7 травня 1945 року підписав Акт про капітуляцію Німеччини в Реймсі.

23 травня 1945 року разом з іншими членами уряду Карла Деніца був заарештований. В якості головного обвинуваченого постав перед Міжнародним військовим трибуналом в Нюрнберзі. Був визнаний винним в злочинах проти миру, людяності та воєнних злочинах і засуджений до страти. Повішений.

Звання

Фенріх (10 липня 1910)
Лейтенант (28 жовтня 1912)
Оберлейтенант (14 січня 1916)
Ротмістр (28 вересня 1921)
Гауптман (1923)
Майор (1 лютого 1931)
Оберстлейтенант (1 жовтня 1933)
Оберст (1 серпня 1935)
Генерал-майор (1 квітня 1939)
Генерал-лейтенант
Генерал артилерії (19 липня 1940)
Генерал-полковник (30 січня 1944)

Нагороди

Медаль принца-регента Луїтпольда
Залізний хрест
- 2-го класу (20 листопада 1914)
- 1-го класу (3 травня 1918)
Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з мечами
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Німецький імперський спортивний знак
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
Золотий партійний знак НСДАП
Орден Хреста Свободи 1-го класу із зіркою і мечами (Фінляндія) (25 березня 1942)
Орден Михая Хороброго 3-го і 2-го класу (Румунія) (23 грудня 1943) — отримав 2 нагороди одночасно.
Нагрудний знак «За поранення 20 липня 1944» в чорному
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- Лицарський хрест (6 травня 1945)
- Дубове листя (№865; 10 травня 1945) — 881-й нагороджений.

Див. також

Література

Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.544—545 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2

Митчем-мл., Сэмюэл Уильям; Мюллер Джин. Командиры Третьего рейха = Hitler's Commanders / Пер. Т. Н. Замиловой, А. В. Бушуева, А. Н. Фельдшерова. — Смоленск : Русич, 1995. — 475 с. — ISBN 5-88590-287-9. (рос.)
Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе — М.: АСТ, 2002. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-05091-2.
Гордиенко А. Н. Командиры Второй мировой войны. Т. 1., Мн., 1997. ISBN 985-437-268-5
Correlli Barnett. Hitler's Generals — New York, NY: Grove Press, 1989. — 528 p. — ISBN 0-8021-3994-9.
Gerd F. Heuer. Die Generalobersten des Heeres, Inhaber Höchster Kommandostellen 1933—1945 — 2. — Rastatt: Pabel-Moewig Verlag GmbH, 1997. — 224 p. — (Dokumentationen zur Geschichte der Kriege). — ISBN 3-8118-1408-7.
Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
Schaulen, Fritjof (2004). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe II Ihlefeld — Primozic (in German). Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-21-1.
Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
Hitler and his generals. Military Conferences 1942—1945, Edited by Helmut Heiber and David M. Glantz. (Enigma Books: New York, 2004. ISBN 1-929631-28-6)