Алієв Багадур Атабала-огли
Бахадур Атабала огли Алієв (азерб. Bahadur Atabala oğlu Əliyev; 24 лютого 1933 ЖиттєписМолоді роки. Початок кар'єриНародився 24 лютого 1933 року в селі Сигинджаг Масаллинського району[ru] Азербайджанської РСР. Ще навчаючись у середній школі, виявляв інтерес до мистецтва. Після закінчення середньої школи вступив на акторсько-кінодраматичний факультет Азербайджанського державного театрального інституту. По закінченні інституту 1956 року його направлено на Бакинську кіностудію.[1][2] За рік став актором кіностудії. Протягом 1957—1959 років з'являється в невеликих ролях у фільмах «Тіні повзуть», «Двоє з одного кварталу», «Її велике серце», «Чи можна його пробачити?» та інших.[1] Відхід з кіностудії та повернення в кіно3 жовтня 1959 року через зменшення обсягу роботи на кіностудії Бахадура Алієва звільнено з посади актора. За рік він влаштувався художнім керівником Будинку культури для глухонімих у Баку, але за два тижні написав заяву і звільнився за власним бажанням.[1] 12 травня 1961 року повертається до роботи на кіностудії «Азербайджанфільм» імені Джафара Джаббарли, цього разу на посаду коректора. Хоча посада була адміністраторська, на кіностудії він переважно знімався в художньому кіно. Протягом 1961—1965 років знявся у фільмах «Телефоністка», «Я буду танцювати», «Ромео, мій сусід», «Велика опора», «Є і такий острів», «Чарівний халат» та інших.[1] Успіх у кіно та подальша кар'єра1964 року Багадур Алієв, який до цього знімався в епізодичних ролях, знявся у фільмі «Зірка» в примітній ролі другого плану — зіграв закоханого в головну героїню голову колгоспу Гадира. Ця роль виявилася доленосною в його кар'єрі. Після цього фільму Алієва наприкінці 1965 року призначено старшим адміністратором на кіностудії. Поряд із виконанням обов'язків адміністратора, він у цей період знявся у фільмах «Поєдинок в горах», «Остання ніч дитинства», «Нескорений батальйон», «Вовняна шаль», «Слідство триває», «Двадцять шість бакинських комісарів».[1] 1 вересня 1969 року тодішній директор кіностудії Аділь Іскендеров[ru] призначає Алієва на посаду заступника директора дубляжної групи. На цій посаді Алієв працює до 1973 року.[1] Алієв продовжує зніматися в кіно. Він бере участь у багатьох азербайджанських фільмах як актор і як організатор виробництва. Також знімається в низці фільмів за межами Азербайджану, таких як «Пригоди Алі-Баби і сорока розбійників» (СРСР- Індія), «Абдулла»[en] (Індія), «Вогняні дороги» (Узбецька РСР) та інших.[1] Бачачи великий інтерес Алієва до зйомок, директор кіностудії Іскендер, запропонував йому перейти в штат кіноакторів: від 24 квітня 1973 року Бахадур Алієв офіційно стає кіноактором кіностудії «Азербайджанфільм» і залишається ним аж до 1995 року, до виходу на пенсію як кіноактор вищої категорії.[1] Помер 16 вересня 2002 року в місті Сумгаїт від інфаркту через серцеву недостатність.[3] Похований у рідному селі[1]. Особисте життяБахадур Алієв був одруженим. Мав десять дітей. Дочка Шахла Алієва також тривалий час працювала на кіностудії «Азербайджанфільм» у монтажному цеху.[1] РоботиФільмографія
Озвучування фільмів
Примітки
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
