Обсерваторія Улугбека — пам'ятка кар'єри Алі аль-Кушчі Подорож аль-Кушчі до Османської імперії.
Алі аль-Кушчі народився в 1403 році в місті Самарканд, на території сучасного Узбекистану. Його повне ім'я при народженні було Ала ад-Дін Алі ібн Мухаммед аль-Кушчі. Остання частина імені, Кушчі, походить від турецького слова kuşçu — «сокільник»[5] — через те, що його батько був королівським сокільникомУлугбека[6]. Джерела вважають його тюрком[7] або персом[8].
Він вчився у Каді Заде аль-Румі[en], Джамшида аль-Каші та Муїна ад-Діна Каші. Він переїхав до Кермана (в теперішньому Ірані), де провів дослідження штормів в Оманській затоці, а також закінчив свою роботу «Пояснення періодів Місяця». Далі переїхав до Герата і в 1423 році навчав там астрономії Моллу Камі, а потім повернувся до Самарканда. Там він представив свою роботу про Місяць Улугбеку, який знайшов її настільки захоплюючою, що прочитав всю роботу, стоячи. Улугбек призначив аль-Кушчі в свою обсерваторію, і він там працював до самої смерті Улугбека[9].
Після вбивства Улугбека аль-Кушчі відправився в Герат, Ташкент, а потім в Тебриз, де близько 1470 року правитель держави Ак-КоюнлуУзун-Хасан послав його делегатом до османського султана Мехмеда II. В Стамбулі він прожив до самої смерті, написавши тут ряд робіт перською та арабською мовами[10][11]. Його онук Мірім Челебі[en] також став відомим математиком і астрономом[12].
Робота «Про можливу залежність астрономії від філософії»
Найважливішою астрономічною роботою аль-Кушчі є «Про можливу залежність астрономії від філософії». Під впливом ісламських теологів, які виступали проти втручання арістотелізму в астрономію, аль-Кушчі відкинув фізику Арістотеля та повністю відокремив натурфілософію від ісламської астрономії, сприймаючи астрономію як суто емпіричну та математичну науку. Це дозволило йому дослідити модель руху Землі як альтернативу аристотелівському уявленню про нерухому Землю (хоча Емілі Севідж-Сміт[en] стверджує, що жоден ісламський астроном не запропонував геліоцентричного Всесвіту[15]). Він знайшов емпіричні докази обертання Землі за допомогою своїх спостережень за кометами та дійшов висновку на основі емпіричних даних, а не спекулятивної філософії, що теорія рухомої Землі не менш вірогідна, ніж теорія нерухомої Землі[16][17][18].
Його попередник аль-Тусі раніше усвідомлював, що «одноманітність падаючих тіл і однорідність небесних рухів», хоча він все ще покладався на арістотелівську фізику, щоб отримати «певні принципи, які тільки натурфілософи могли надати астроному». Аль-Кушчі розвинув цю концепцію далі і запропонував, що «астроном не потребу арістотелівської фізики й фактично повинен встановити свої власні фізичні принципи незалежно від натурфілософів». Разом із запереченням концепції Арістотеля про нерухому Землю[19] аль-Кушчі припустив, що астрономам не потрібно дотримуватися арістотелівських уявлень про те, що небесні тіла рівномірно рухаються коловими орбітами[20].
Робота аль-Кушчі була важливим кроком у бік відходу астрономії від арістотелівської фізики[21]. Це вважається «концептуальною революцією»[22][21], яка не мала прецедентів у європейській астрономії до коперніканської революції XVI століття[23]. Погляди аль-Кушчі на рух Землі були подібні до пізніших поглядів Коперника, але невідомо, чи перший мав якийсь вплив на останнього. Можливо, вони обидва дійшли подібних висновків, використовуючи більш ранню роботу Насіра ад-Діна ат-Тусі. Ця гіпотеза підтверджується подібністю між запереченнями «доказів» Птолемея нерухомості Землі в трактаті Коперника «Про обертання небесних сфер» і аналогічними запереченнями в «Тадкірі» аль-Тусі[24].
↑«During the fifteenth century this method of representing decimal fractions came to be known outside the Islamic world as the Turkish method, after a Turkish colleague of al-Kashi, known as Ali Qushji, who provided an explanation.» Joseph, George Gheverghese (2010) The crest of the peacock: non-European roots of mathematics Princeton University Press, p. 469.ISBN 0-691-13526-6, ISBN 978-0-691-13526-7
↑G. A. Russell, The 'Arabick' Interest of the Natural Philosophers in Seventeenth-century England, BRILL, 1994, ISBN 90-04-09888-7, p. 162; «Greaves quotes from Risala dar 'ilm al-Hay'a of 'Ali b. Muh. 'Ala al-Din Qushji. This Persian author was the son of an official of Ulugh Beg, and also a student of Qadi Zadeh».
↑Osmanlı imparatorluğunun doruğu 16. yüzyıl teknolojisi, Editor Prof. Dr. Kazım Çeçen, Istanbul 1999, Omaş ofset A.Ş.
↑Mahārājā Mānasiṃha Pustaka Prakāśa, David Edwin Pingree, «A descriptive catalogue of the Sanskrit astronomical manuscripts preserved at the Maharaja Man Singh II Museum in Jaipur, India», American Philosophical Society, 2003, p.138;
↑G. Akovalı, Z. A. Mansūrov, The role of government and research institutes in the planning of research and development in some Central Asian and Caucasian republics, IOS Press, 2000,ISBN 1-58603-022-1, ISBN 978-1-58603-022-3, p.230,
↑George Saliba, «Arabic planetary theories after the eleventh century AD», in Rushdī Rāshid and Régis Morelon (1996), Encyclopedia of the History of Arabic Science, pp. 58–127 [123–124], Routledge, ISBN 0-415-12410-7.
↑F. Jamil Ragep (2001), «Freeing Astronomy from Philosophy: An Aspect of Islamic Influence on Science», Osiris, 2nd Series, Vol. 16, Science in Theistic Contexts: Cognitive Dimensions, pp. 49–64, 66–71.
↑Edith Dudley Sylla (2003), Creation and nature, у Arthur Stephen McGrade (ред.), The Cambridge Companion to Medieval Philosophy, Cambridge: Cambridge University Press, с. 178—179, ISBN978-0-521-00063-5
↑Ragep, F. Jamil (2004), Copernicus and his Islamic Predecessors: Some Historical Remarks, Filozofski vestnik, XXV (2): 125–142 [138–9]
↑F. Jamil Ragep (2004), Copernicus and His Islamic Predecessors: Some Historical Remarks, Filozofski Vestnik, XXV (2): 125–142 [139], Clearly there is more to the Copernican revolution than some clever astronomical models that arose in the context of a criticism of Ptolemy. There also needed to be a new conceptualization of astronomy that could allow for an astronomically-based physics. But there is hardly anything like this in the European tradition before Copernicus. The fact that we can find a long, vigorous discussion in Islam of this issue intricately-tied to the question of the Earth’s movement should indicate that such a conceptual foundation was there for the borrowing.
↑Ragep, F. Jamil (2004), Copernicus and his Islamic Predecessors: Some Historical Remarks, Filozofski Vestnik, XXV (2): 125–142 [137–9]
