Амерікс Ернест Янович

Амерікс Ернест Янович
Амерікс Ернест Янович
Народився	29 червня 1897; волость Коню Вольмарського (Валмієрського) повіту Ліфляндської губернії, тепер Латвія
Помер	24 березня 1977 (79 років); місто Рига, тепер Латвія
Країна	СРСР
Національність	латиш
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС
Нагороди	Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
	; ; ;

Ернест Янович Амерікс (Амерік) (29 червня 1897(18970629), волость Коню Вольмарського (Валмієрського) повіту Ліфляндської губернії, тепер Латвія — 24 березня 1977, місто Рига, тепер Латвія) — латвійський радянський державний і комуністичний діяч, народний комісар охорони здоров'я Латвійської РСР, міністр кінематографії Латвійської РСР, секретар ЦК КП(б) Латвії. Депутат Верховної Ради Латвійської РСР.

Життєпис

Народився в селянській родині. Закінчив волосну та міську початкові школи. З 1911 по 1915 рік навчався в Руєнській торговій школі.

Трудову діяльність розпочав у 1915 році. Працював в аптеках на території Ліфляндської губернії, в містах Коломні та Петрограді.

У 1919 році повернувся до Латвії, був вибраний в Раду робітничих і селянських депутатів міста Апе.

З 1919 року — в Червоній армії. Служив у 52-й латиській стрілецькій дивізії РСЧА, воював проти білогвардійських військ Денікіна та Врангеля.

Член РКП(б) з 1919 року.

З 1922 по 1924 рік — слухач Комуністичного університету національних меншин Заходу імені Мархлевського в Москві.

З 1924 по 1926 рік — на підпільній роботі в Латвійській Республіці.

З 1926 по жовтень 1928 року — слухач Комуністичного університету національних меншин Заходу імені Мархлевського в Москві.

З жовтня 1928 по 1930 рік знову був на підпільній роботі в Латвійській Республіці.

У 1930 році перебрався до СРСР. З 1931 по 1932 рік працював у Комуністичному інтернаціоналі.

З 1932 по квітень 1933 року — на підпільній роботі в Латвійській Республіці, очолював нелегальні Земгальську і Ризьку організації Комуністичної партії Латвії.

У квітні 1933 року був заарештований і до червня 1940 року відбував ув'язнення в Ризькій центральній в'язниці. Після окупації Латвії СРСР у червні 1940 року вийшов на волю.

У 1940 році — секретар Центрального районного комітету КП(б) Латвії міста Риги.

У 1940 — березні 1941 року — 3-й секретар Ризького міського комітету КП(б) Латвії.

1 березня 1941 — 1943 року — секретар ЦК КП(б) Латвії із будівництва і будівельних матеріалів. Під час німецько-радянської війни один із організаторів партизанського та підпільного руху на окупованій німцями території Латвії.

У 1944 — 14 вересня 1946 року — народний комісар (з 1946 року — міністр) охорони здоров'я Латвійської РСР.

24 вересня 1946 — 13 квітня 1953 року — міністр кінематографії Латвійської РСР.

У серпні 1953 — 1963 року — заступник голови Президії Верховної ради Латвійської РСР.

З 1963 року — персональний пенсіонер союзного значення в Ризі. Був заступником голови ради старих комуністів у Кіровському районі міста Риги.

Помер 24 березня 1977 року в місті Ризі. Похований 29 березня 1977 року.