Анаморфоз (мистецтво)
Анаморфоз (з грецької αναμόρφωση, від ἀνᾰ- префікс зі значенням повторності + μορφή — «образ, форма») — це конструкція, створена таким чином, що в результаті оптичного зміщення якась форма, недоступна спочатку для сприйняття як така, складається в легко прочитуваний образ. Задоволення полягає у спостереженні за тим, як образ несподівано з'являється з форми, яка спочатку нічого не показує. З 1657 року[1] термін «анаморфоз» використовують для опису зображень, які можна побачити лише під певним кутом або за допомогою спеціального дзеркала чи системи призм. Види![]() Анаморфози, зображення на яких декодуються за допомогою дзеркала, називаються катоптричними анаморфозами. Без дзеркала зазвичай можна розпізнати анаморфози довжини, у яких зображення сильно вертикально розтягнуте. Викривлення на таких анаморфозах зникають, якщо дивитись на них дуже прямо. Дорожні знаки, такі як цифри, стрілки та зебри на шосе і трасах наносяться також анаморфно, оскільки водій дивиться на дорогу під плоским кутом[2]. ![]() ![]() Анаморфозом карти у картографії часто називають зображення з нерівномірним, неоднаковим масштабом. ІсторіяПро таку можливість шифрування повідомлень люди дізнались ще у Середньовіччі і у багатьох кірхах Італії це стало справжнім мистецтвом. Щоб розшифрувати такі послання, потрібно було знати правильний кут огляду. Часто в такий спосіб приховували заборонені мотиви, наприклад, еротичні сцени. Численні художники малювали анаморфози з наукових причин; деякі з них були математиками. Одним з найвідоміших прикладів анаморфозу в образотворчому мистецтві є картина «Посланці», яка висить у Національній галереї в Лондоні, написана Гансом Гольбейном Молодшим у 1533 році. Серед інших художників та граверів, які використовували (частково приховані) анаморфічні зображення — Корнеліс Антоніс, Гаспар Антуан де Буа-Клер, Лодовіко Буті, Ганс Генріх Глейзер, Адріан П. Годдін, Атанасіус Кірхер, Жан-Франсуа Нісерон, Ерхард Шен, Каспар Шотт, Гіллем Скротес і Йоганн Штоммель. Починаючи з епохи Відродження, анаморфоз почали використовувати в ілюзіоністичному розписі стелі, щоб компенсувати викривлення та нерівності з передбачуваної точки огляду спостерігача (погляд знизу). Артур Семюель Моул (1889—1983), американський фотограф, використовував анаморфоз для створення величезних картин, які компонував з людей, число яких сягало 30 000. Розпізнати образ можна було лише з високої оглядової вежі. Анаморфоз також використовується в відеоарті, щоб досягнути ефекту обману людського ока. Американський рок-гурт OK Go зняв своє OneShot-відео на пісню «The Writing's On the Wall» на основі цього стилістичного прийому і, власне, про нього. У сучасному живописі одним з останніх прийом анаморфозу використав у своєму циклі «Анаморфічні портрети» Рене Лукхардт[3]. ЗоологіяТермін анаморфоз використовується також у зоології. Йдеться про процес розвитку личинок багатоніжок. Закон анаморфозу стверджує, що всі членики, які на певній стадії не мають ніжок, стануть члениками з ніжками на наступній стадії. На попередній стадії вони вже мають маленькі зачатки ніжок. За зоною члеників без ніжок слідує зона з ранніми зачатками таких же майбутніх члеників без ніжок. Зазвичай ця зона світлішого кольору і менш склеротизована (затверділа). Приклади в кінематографіНа принципі анаморфозу побудовані: Див. такожЛітература
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia