Анастасія Трофімова

Анастасія Трофімова
Анастасія Трофімова
Народилася	17 лютого 1987 (38 років) ; Москва, СРСР
Країна	Росія
Діяльність	режисерка-документалістка
IMDb	ID 3667272
	; ; ;

Анастасі́я Темерха́нівна Трофи́мова (Трофімова) (рос. Анастасия Темерхановна Трофимова, англ. Anastasia Trofimova, народилася 17 лютого 1987 р.) — російсько-канадська режисерка документальних фільмів, продюсерка та операторка. Зняла фільми на воєнну тематику на окупованих землях Україні, а також в Іраку, Сирії та Демократичній Республіці Конго, такі як «Росіяни на війні», «Її війна: Жінки проти ІДІЛ», «Жертви ІДІЛ», «Дорога в Ракку», «Конго, дороге моє» та ін.^[1] Більшість її фільмів була знята для російського державного каналу RT Documentary^[2]^[3].

Фільм «Росіяни на війні» спричинив масові протести української громади в Канаді, яка була обурена «відбілюванням» окупаційних військ та незаконним перебуванням режисерки на землі України серед окупантів.

Біографія

Вільно володіючи англійською, російською та арабською мовами на середньому рівні, Трофімова здобула ступінь бакалавра з комунікацій, культури та інформаційних технологій в Університеті Торонто та ступінь магістра з міжнародних відносин в Університеті Амстердама^[4].

Працювала в російській пропагандистській корпорації Russia Today і в цій ролі перебувала на Близькому Сході, де зняла свої перші документальні фільми. Згідно з відомостями сайту «Миротворець», була акредитована в так званій ДНР як журналістка, найпізніше з 2015 року. У грудні 2014 р. А. Трофімова подорожує з Донецька потягом разом із доктором Глінкою, яка займалася незаконним вивезенням українських дітей з окупованих територій (на світлинах у репортажах «Комсомольської правди» та «Першого каналу» вона знаходиться позаду Глинки)^[5]^[6]^[7].

У 2023 р., перебуваючи кілька місяців у російській військовій частині на окупованій Донеччині, зняла пропагандистський фільм «Росіяни на війні», який у 2024 р. презентовано на Венеціанському кінофестивалі, а потім на Торонтському кінофестивалі. Остання подія спричинила масові протести української громади Канади, що призвело до зняття фільму з відеоканалу TVO. Проте керівництво фестивалю, хоча й зняло фільм з фестивальної програми 13 вересня 2024 р., вирішило показати його наступного тижня поза програмою.

Фільмографія

Її війна: жінки проти ІДІЛ (2015)
Дорога у Ракку (2017)
Дорогоцінне Конго (2017)
Будинок врятованих дітей містера Хішама (2018)
Ангели Мили (2021)
Росіяни на війні (2023)

Нагороди

Лауреатка премії Canada Screen Award за «Найкраще дослідження» за фільм HBO «Історії з торгівлі органами». Вона була номінована на Canada Screen Award за «Найкраще візуальне дослідження» за фільм Adobe Productions International/White Pine «Ice-Breaker: the '72 Summit Series». Вона п'ять разів була суддею премії «Еммі» в галузі новин і документальних фільмів.