Анджей Іван
Анджей Іван (пол. Andrzej Iwan; 10 листопада 1959, Краків — 27 грудня 2022, там само[3]) — польський футболіст та тренер, виступав на позиції нападника. Клубна кар'єраВихованець клубу «Ванда» (Краків), з якого перейшов у краківську «Віслу». У 1976 році виграв молодіжний чемпіонат Польщі з «Віслою», а в 1978 році вже в складі першої команди «білої зірки» виграв титул чемпіона Польщі, випередивши «Шльонськ». У вищій лізі у футболці «Вісли» зіграв 198 матчів і забив 69 м'ячів. Разом з краківською командою грав у фіналі кубка Польщі 1979 та 1984 роках. У 1985 році перейшов у «Гурник» (Забже), а на початку 1988 року приєднався до німецького «Бохуму». Потім ненадовго повернувся у «Гурник» в 1989 році, після чого відправився в Грецію, у клуб «Аріс» (Салоніки). Після двох сезонів у команді переїхав до Швейцарії, де грав за аматорські клуби. Повернувшись до Польщі, також грав у командах з нижніх ліг. Іван виграв чотири титули чемпіона (з «Віслою» і «Гурником»). Він зіграв 269 матчів у вищій лізі (дебют у віці 17 років) і забив 90 м'ячів, також зіграв 17 матчів в єврокубках і відзначився чотирма голами. Кар'єра в збірнійБудучи гравцем юнацької збірної Польщі, завоював бронзову медаль юніорського турніру УЄФА 1978 року. В основній збірній Польщі він вперше опинився в того ж року — його викликали на чемпіонат світу в Аргентині, де він дебютував у матчі проти Тунісу. Однак після мундіалю його майже два роки не викликали в збірну. Проте, на чемпіонат світу з футболу 1982 року поїхав вже як основний гравець. Він отримав пошкодження у другому матчі з Камеруном і не зміг грати далі, а поляки в підсумку посіли третє місце на турнірі. Чотири роки по тому він не потрапив на чемпіонат світу з футболу 1986 року через травму, отриману в національному чемпіонаті. Усього зіграв 29 матчів у збірній Польщі і відзначився 11 голами[4]. Кар'єра тренераЗакінчивши свою футбольну кар'єру, розпочав працювати тренером. Протягом декількох років працював з молодіжним складом краківської «Вісли». У 1999—2001 роках він допомагав головним тренерам «білої зірки», спочатку Адаму Навалці, а потім Оресту Ленчику. У червні 2002 року він зайняв позицію помічника тренера «Заглембє» (Любін), де знову працював разом з Адамом Навалкою, але через менш ніж п'ять місяців весь тренерський штаб був звільнений. Наступним місцем роботи Івана став «Окоцимський», який він очолив одноосібно в січні 2003 року. У команді працював до квітня 2005 року, коли його звільнили після серії поразок. Працюючи з клубом, Іван у 2004 році виграв четверту лігу (східна група), але в плей-офф за підвищення в класі клуб поступився «Кміті» (Забежув)[5]. У 2004 році був призначений тренером збірної Малопольщі на фінальний турнір Кубка регіонів УЄФА, який відбувся влітку 2005 року в Польщі. У травні 2005 року Іван очолив аматорський «Пломінь» (Єжмановице). У клубі з села недалеко поблизу Кракова він працював не дуже довго. Це пов'язано з проблемами зі здоров'ям колишнього футболіста. Іван повернувся на тренерську лаву «Пломіня» 4 листопада 2005 року, а попрощався з командою в січні. У березні 2006 року він зайняв пост головного тренера команди юніорів «Вятра» (Людзьмеж), а вже через сезон покинув клуб. У наступному сезоні став тренером команди «Орлята» (Рудава). Особисте життяСин Анджея Івана, Бартош, також став футболістом. Анджей Іван також є спортивним коментатором і телевізійним експертом Polsat Sport. Також працював в редакції Orange Sport, коментує матчі чемпіонату Польщі. У 2012 році видавництво Бухман опублікувало автобіографію Анджея Івана під назвою «Стомлені», яку він написав у співпраці з журналістом Кшиштофом Становським. У ній він розповідає про пристрасті до алкоголю, азартних ігор та спроб самогубства. СтатистикаУ збірній
ДосягненняЯк гравцяКлубніУ збірній
ОсобистіПримітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia