Андрей Потоцький (кам'янецький каштелян)
Андрей Потоцький гербу Пилява (пол. Andrzej (Jędrzej) Potocki, близько 1553 — після 27 лютого 1609[1]) — польський шляхтич, військовик, урядник Корони Польської в Речі Посполитій. Батько Станіслава «Ревери» Потоцького. Родовід
ЖиттєписНародився близько 1553 року.[2] Другий син стражника польного коронного Миколая Потоцького і його дружини Анни з Чермєньських. Вихований у кальвінському обряді. У 1568—1569 р. разом з братом Яном навчався в університеті Ляйпціга. Після повернення додому служив у кварцяному війську. Брав участь у Лівонській (інфляндській) війні 1579-1582 років або в роті брата Яна, або стрийка Станіслава (сина Друзяни Язловецької.[3] 2 грудня 1587 р. брав участь у з'їзді Руського воєводства, підписав ухвалену конфедерацію. У 1589 р. брав участь: у Сеймі як представник Подільського воєводства, підписав Бендзинську транзакцію; у битві з татарами під Баворовом.[2] Замолоду був придворним короля Сиґізмунда II Авґуста. Його четверо братів були пов'язані з Поділлям, посідаючи уряди кам'янецьких каштелянів, генералів подільської землі (або старост генеральних) та менш важливі посади. Як ротмістр, разом з братами, брав участь у битвах з румунами, молдованами, турками; брав участь у молдовському поході 1595 року, битві під Сучавою 12 грудня 1595 р. До 1599 р. володів частиною Потоку (Загайполя)[4]. Під час повстання (заколоту) Зебжидовського став на сторону короля Сиґізмунда ІІІ Вази. Брав участь у битві під Ґузовом 5 липня 1607 р., в якій були розбиті загони повстанців, сам був важко поранений (його віднайшли ледь живим серед чисельних тіл вбитих). Довгий час був придворним королів Сиґізмунда II Авґуста та Сиґізмунда III Вази. У 1607 р.: посол до Сейму (від Равської кварти); став кам'янецьким каштеляном; як винагороду за заслуги перед Польщею отримав дозвіл короля на заснування «Нового міста» на власних землях біля молдовського кордону (ймовірно, йшлося про отриманий від другої дружини як віно Гвіздець[1]). Найчастіше резидував в Яблунові, ймовірно, він був фундатором місцевого кальвінського збору (існував у XVII ст). Підтримував кальвінський збір у Панівцях.[1] У 1607—1609 р. отримав від короля в «доживоття» (з правом «цесії» нащадкам) місто Косів з прилеглими селами в Руському воєводстві та два комплекси сіл на Поділлі:
У Руському воєводстві мав містечко Косів з прилеглими селами, частину Потоку, частину сіл Яблунова, Костільників, Вільхівця, Соколова, Тишківців, Уніжа. На Поділлі мав частки в Панівцях, Сутнівцях, Малиничах, Михалкові.[5] ПосадиПодільський підчаший (1589/1590 роки), білокамінський староста, кам'янецький каштелян (з 1607 р.).[3] Сім'я Був одружений двічі. Перша дружина — Зофія з П'ясецьких гербу Забава[джерело?] (за о. К. Несецьким, Яніна; донька Флоріана П'ясецького, який воював проти турків разом з Байдою[6], мали 6 дітей:
Друга дружина — Катажина з Бучацьких-Творовських гербу Пилява. За однією з версій, став власником Бучача після одруження з нею.[11][12] Діти:
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
