Андреєв Костянтин Олексійович
Костянти́н Олексі́йович Андре́єв (26 березня 1848, Москва — †29 жовтня 1921, Олександріада, поблизу Севастополя) — український та російський математик, засновник наукової школи проективної геометрії. Доктор фізико-математичних наук, заслужений професор Московського університету, член-кореспондент Санкт-Петербурзької академії наук, один із організаторів Харківського математичного товариства. ЖиттєписНародився у купецькій родині. З 14 років підробляв як репетитор і домашній вчитель.[2] У 1867 році закінчив 3-ю Московську гімназію із золотою медаллю. Того ж року вступив на математичне відділення Московського університету. Навчаючись на 4 курсі, написав роботу: «О таблицах смертности» на тему, яку запропонував факультет, і був удостоєний золотої медалі. У 1871 році ця перша наукова праця була надрукована у «Записках Московського університету».[2] Закінчив університет у 1871 році зі ступенем кандидата та був залишений при ньому на 2 роки для наукового вдосконалення. 13 грудня 1873 року, за клопотанням Дмитра Деларю та за рекомендацією Миколи Бугаєва, призначений приват-доцентом кафедри чистої математики Харківського університету. Переїхавши до Харкова, в грудні 1873 р. захистив щойно опуліковану роботу «Про таблиці смертності». З січня 1874 р. почав читати в університеті лекції з аналітичної геометрії.[2] У 1876 році він отримав від університету відрядження за кордон на півтора року. Після повернення, 13 березня 1875 року захистив у Харкові магістерську дисертацію «О геометрическом образовании плоских кривых» («Про геометричне утворення плоских кривих»). 3 березня 1879 року в Московському університеті захистив докторську дисертацію «О геометрических соответствиях в применении к вопросу о построении кривых линий» («Про геометричні відповідності стосовно питання про побудову кривих ліній»), де розробив поняття проектора з числом вимірів вище трьох. З 1879 року — екстраординарний професор, з 1885 — ординарний професор Харківського університету. У 1885—1898 роках поєднував роботу в університеті з викладанням у Харківському технологічному інституті. У 1884 році був обраний членом-кореспондентом Санкт-Петербурзької Академії наук та членом-кореспондентом Товариства фізичних та природничих наук у місті Бордо (Франція). Був одним із організаторів Харківського математичного товариства, у 1883—1898 роках очолював його та був редактором праць. За роки життя в Харкові були створені його основні праці з геометрії та деякі з математичного аналізу. У праці «Некоторые обобщения в вопросе о разложении определенного интеграла по формуле, предложенной П. Чебышевым» (1883) він увів і застосував визначник одночасно й незалежно від Йоргена-Педера Ґрамма (так званий «визначник Ґрамма»). Андреєв першим створив курс аналітичної геометрії, що витримав п'ять видань. У грудні 1898 року отримав звання заслуженого професора і був переведений до Московського університету, де працював до 1917 року. У 1905—1911 роках був деканом фізико-математичного факультету, але в 1911 році залишив посаду на знак протесту проти реакційної політики уряду. Одночасно з роботою в університеті, був директором Московського Олександрівського комерційного училища (1899—1907), директором Миколаївського жіночого комерційного училища ім. статс-секретаря С. Ю. Вітте (1904—1908) і викладав математику в Вищому технічному училищі (1899—1902). У 1917 році через хворобу був змушений переїхати до Криму. У доробку Андреєва є низка робіт з історії математики, зокрема дослідження про Віктора Буняківського, Василя Імшенецького, Вільгельма Цінґера, Карла Штаудта, Моріса Шаля та інших. Наукова діяльністьНауковий доробок Андреєва охоплює понад 40 праць з проективної геометрії, математичного аналізу, а також історії математики. Його основні досягнення:
Основні праці
Андреєв залишив також низку наукових праць з історії математики, зокрема дослідження про Віктора Буняківського, Василя Імшенецького, Вільгельма Цінґера, Карла Штаудта, Моріса Шаля та інших. Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
