Андре Бураковскі

Швеція Андре Бураковскі
Народився9 лютого 1995(1995-02-09)[1] (30 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Клагенфурт-ам-Вертерзеє, Австрія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Зріст190 см
Вага91 кг
Позиціякрайній нападник
Кидоклівий
Клуб НХЛ
Кол. команди
«Чикаго Блекгокс»
«Вашингтон Кепіталс»
«Колорадо Аваланч»
«Сіетл Кракен»
Нац. збірнаШвеція Швеція
Драфт НХЛ23-й загальний, 2013
«Вашингтон Кепіталс»
Ігрова кар'єра2011 — зараз
CMNS: Андре Бураковскі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Андре Бураковскі (швед. André Burakovsky, нар. 9 лютого 1995, Клагенфурт-ам-Вертерзе) — шведський хокеїст, крайній нападник клубу НХЛ «Чикаго Блекгокс». Гравець збірної команди Швеції.

Володар Кубка Стенлі.

Син відомого в минулому хокеїста Роберта Бураковскі.[3][4]

Ігрова кар'єра

Хокейну кар'єру розпочав на батьківщині 2010 року виступами за команду «Мальме Редгокс». У складі останньої дебютував у дорослих змаганнях у віці 16 років.[5]

2013 року був обраний на драфті НХЛ під 23-м загальним номером командою «Вашингтон Кепіталс».[6]

4 вересня 2013 року Бураковскі підписав трирічний контракт початкового рівня з «Кепіталс».[7] Згодом приєднався до команди Хокейної ліги Онтаріо «Ері Оттерс».[8]

«Вашингтон Кепіталс»

9 жовтня 2014 року, Андре абив свій перший гол у дебютному матчі НХЛ у матчі проти «Монреаль Канадієнс». Він став другим найшвидшим гравцем «Кепіталс», який забив свій перший гол у кар'єрі в НХЛ, і 13-м гравцем «столичних», який забив у своєму дебютному матчі в НХЛ.[9] У сезоні 2015–16 років, швед зіграв у 79 іграх, забив 17 голів і зробив 21 результативну передачу.

22 січня 2017 року, в матчі проти «Даллас Старс» відзначився голом у четвертій грі поспіль.[10] Останнім гравцем, якому це вдалося, був Джонатан Чічу в сезоні НХЛ 2007–08.[11]

4 липня 2017 року, Бураковскі підписав дворічний контракт з «Вашингтон Кепіталс».[12] 24 жовтня 2017 року, Андре знадобилася операція на великому пальці після травми, отриманої в грі проти «Флорида Пантерс», очікувалося, що він пропустить від шести до восьми тижнів.[13][14] 8 грудня 2017 року, він повернувся до складу «столичних», пропустивши 20 матчів.[15]

Через травму швед пропустив матчі першого раунду плей-оф Кубка Стенлі 2018 року.[16] У сьомій грі проти «Тампа-Бей Лайтнінг» Бураковскі двічі відзначився голами, пробивши воротаря Андрія Василевського та вивівши «Кепіталс» до фіналу Кубка Стенлі.[17] 7 червня 2018 року «Вашингтон Кепіталс» здобув перемогу у серії над «Вегас Голден Найтс».[18]

«Колорадо Аваланч»

28 червня 2019 року, шведа обміняли до клубу «Колорадо Аваланч».[19] 15 липня сторони уклали однорічну угоду.[20] 3 жовтня дебютував за «Аваланч» у матчі проти «Калгарі Флеймс», записавши до свого активу результативну передачу.[21] 4 лютого 2020 року, Андре набрав рекордні чотири очки (1 гол, 3 передачі) у грі проти «Баффало Сейбрс».[22]

10 жовтня 2020 року, як обмежено вільний агент, Бураковскі підписав дворічний контракт з «Аваланч».[23] 26 лютого 2021 року, швед провів свій 400-й матч у НХЛ у переможній грі 3–2 над командою «Аризона Койотс».[24] 10 травня 2021 року, записав до свого активу 100-й гол у кар'єрі.

12 грудня 2021 року, Бураковскі оформив свій перший хет-трик у кар'єрі в грі проти «Флорида Пантерс».[25] У плей-оф 2022 року «Колорадо Аваланч» розгромили у першому раунді «Нашвілл Предаторс», у другому раунді перемогли «Сент-Луїс Блюз».[26] У фіналі Західної конференції обіграли в суху «Едмонтон Ойлерз» та вийшли до фіналу Кубка Стенлі.[26][27] Це був другий фінал Кубка Стенлі в кар'єрі шведа. За підсумками фіналу «Аваланч» переграв «Тампа-Бей Лайтнінг».[28]

«Сіетл Кракен»

13 липня 2022 року, Бураковскі на праваз вільного агента підписав п'ятирічний контракт з клубом «Сіетл Кракен».[29] 7 лютого 2023 року отримав травму, порвав паховий м'яз, що призвело до завчасного завершення сезону.[30]

У сезоні 2023–24 Андре також пропустив половину матчів через травму.[31]

«Чикаго Блекгокс»

Після завершення сезону 2024–25 років, шведа обміняли до клубу «Чикаго Блекгокс».[32]

Виступи у збірній

У складі юніорської збірної Швеції срібний призер чемпіонату світу 2012 року.[33]

Був гравцем молодіжної збірної Швеції, у складі якої брав участь у 7 іграх.

У складі збірної команди Швеції бронзовий призер чемпіонату світу 2024 року.

Досягнення

Статистика

Клубні виступи

Сезон Клуб Ліга Регулярний сезон Плей-оф
І Г П О ШХ І Г П О ШХ
2010–11 «Мальме Редгокс» Ю18 12 4 3 7 2
2010–11 «Мальме Редгокс» Ю18 15 4 6 10 4
2011–12 «Мальме Редгокс» Ю18 9 6 8 14 14 4 2 4 6 0
2011–12 «Мальме Редгокс» Ю20 42 17 25 42 43 5 1 4 5 2
2011–12 «Мальме Редгокс» Аллсвенскан 10 0 1 1 0 3 0 0 0 0
2012–13 «Мальме Редгокс» Ю18 1 2 2 4 0
2012–13 «Мальме Редгокс» Ю18 Аллсвенскан 2 4 2 6 2 4 3 3 6 0
2012–13 «Мальме Редгокс» Ю20 13 3 4 7 8 3 1 2 3 8
2012–13 «Мальме Редгокс» Аллсвенскан 43 4 7 11 8
2013–14 «Ері Оттерс» ОХЛ 57 41 46 87 35 14 10 3 13 2
2014–15 «Вашингтон Кепіталс» НХЛ 53 9 13 22 10 11 2 1 3 0
2014–15 «Герші Берс» АХЛ 13 3 4 7 6 1 1 0 1 0
2015–16 «Вашингтон Кепіталс» НХЛ 79 17 21 38 12 12 1 0 1 6
2016–17 «Вашингтон Кепіталс» НХЛ 64 12 23 35 14 13 3 3 6 2
2017–18 «Вашингтон Кепіталс» НХЛ 56 12 13 25 27 13 2 4 6 4
2018–19 «Вашингтон Кепіталс» НХЛ 76 12 13 25 14 7 1 1 2 0
2019–20 «Колорадо Аваланч» НХЛ 58 20 25 45 22 15 7 10 17 4
2020–21 «Колорадо Аваланч» НХЛ 53 19 25 44 10 10 1 3 4 4
2021–22 «Колорадо Аваланч» НХЛ 80 22 39 61 18 12 3 5 8 2
2022–23 «Сіетл Кракен» НХЛ 49 13 26 39 14
2023–24 «Сіетл Кракен» НХЛ 49 7 9 16 14
2024–25 «Сіетл Кракен» НХЛ 79 10 27 37 12
Усього в НХЛ 696 153 234 387 167 93 20 27 47 22

Збірна

Рік Команда Турнір Місце І Г П О ШХ
2011 Швеція МІГ18 2 5 2 1 3 0
2012 Швеція U17 4-е 6 4 4 8 4
2012 Швеція ЮЧС 2 6 0 3 3 0
2012 Швеція МІГ18 3 5 3 3 6 16
2013 Швеція ЮЧС 5-е 5 4 1 5 4
2014 Швеція МЧС 2 7 3 4 7 0
2016 Швеція ЧС 6-е 3 1 0 1 12
2024 Швеція ЧС 3 10 4 7 11 0
Молодіжна збірна 34 16 16 32 24
Національна збірна 13 5 7 12 12

Примітки

  1. https://www.iihf.com/en/events/2024/wm/teams/roster/45159/swedenМіжнародна федерація хокею із шайбою.
  2. Freebase Data DumpsGoogle.
  3. Prewitt, Alex (13 лютого 2015). Capitals rookie Andre Burakovsky benefited from his father's tough love. The Washington Post. Los Angeles. Процитовано 21 грудня 2017.
  4. Robert Burakovsky. hockeydb.com. Процитовано 21 грудня 2017.
  5. 2013 NHL Draft Profile & Scouting Report: Andre Burakowsky. DefendingBigD.com. 14 червня 2013. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 17 червня 2013.
  6. Andre Burakovsky prospect profile. HockeysFuture.com. 15 травня 2013. Процитовано 16 травня 2013.
  7. Capitals sign Andre Burakovsky. Вашингтон Кепіталс. 4 вересня 2013. Процитовано 4 вересня 2013.
  8. Predicting the next 5 Capitals prospects to arrive in the NHL. bleacherreport.com. 1 квітня 2013. Процитовано 1 квітня 2013.
  9. Larimer, Sarah (10 жовтня 2014). Caps rookie Andre Burakovsky scores, celebrates like Alex Ovechkin in NHL debut. The Washington Post. Процитовано 4 жовтня 2018.
  10. Khurshudyan, Isabelle (22 січня 2017). With rediscovered touch, Andre Burakovsky shows a knack for getting on the board first. The Washington Post. Процитовано 22 лютого 2018.
  11. POSTGAME NOTEBOOK: Caps 4, Stars 3 (OT). 22 січня 2017. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 24 січня 2017.
  12. Capitals ink Burakovsky to 2-year, $6M deal. The Sports Network. 4 липня 2017. Процитовано 4 липня 2017.
  13. Khurshudyan, Isabelle (24 жовтня 2017). Capitals' Andre Burakovsky has thumb surgery, expected to miss six to eight weeks. The Washington Post. Процитовано 3 квітня 2018.
  14. Burakovsky of Capitals to miss 6-8 weeks. NHL.com. 24 жовтня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.
  15. Vogel, Mike (8 грудня 2017). #CapsRangers Skate Shavings: You Again. NHL.com. Процитовано 3 квітня 2018.
  16. Gulitti, Tom (20 квітня 2018). Burakovsky out rest of first round for Capitals against Blue Jackets. NHL.com. Процитовано 25 травня 2018.
  17. Long, Corey (24 травня 2018). Burakovsky redeems himself in Capitals Game 7 win against Lightning. NHL.com. Процитовано 24 квітня 2018.
  18. McNally, Brian (8 червня 2018). Capitals carried by Ovechkin in triumphant run to Stanley Cup. NHL.com. Процитовано 8 червня 2018.
  19. Burakovsky traded to Avalanche by Capitals. National Hockey League. Процитовано 28 червня 2019.
  20. Avalanche signs Andre Burakovsky. Колорадо Аваланч. 15 липня 2019. Процитовано 15 липня 2019.
  21. Avalanche opens new season with Victory over Flames. Колорадо Аваланч. 3 жовтня 2019. Процитовано 3 жовтня 2019.
  22. Burakovsky's fluke goal sparks Avalanche in win over Sabres. ESPN. 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
  23. Avalanche re-sign Andre Burakovsky to a two-year deal. Колорадо Аваланч. 10 жовтня 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
  24. Avalanche hold on in final seconds for 3-2 victory over Coyotes. ESPN. 26 лютого 2021. Процитовано 26 лютого 2021.
  25. Fredrickson, Kyle (12 грудня 2021). Andre Burakovsky hat trick propels Avalanche to victory over Panthers. Denver Post. Процитовано 12 грудня 2021.
  26. а б Wiebe, Ken (16 червня 2022). Kuemper, Avalanche battle for 'resilient win' in Cup Final opener. Sportsnet. Процитовано 16 червня 2022.
  27. Avalanche sweep Oilers, advance to Stanley Cup Final. Washington Post. 6 червня 2022. Процитовано 7 червня 2022.
  28. Chambers, Mike (26 червня 2022). Avalanche's Andre Burakovsky played with broken ankle. He couldn't get back from broken thumb. Denver Post. Процитовано 26 червня 2022.
  29. Four Cups, Three new Kraken. Сіетл Кракен. 13 липня 2022. Процитовано 13 липня 2022.
  30. Baker, Geoff (28 вересня 2023). Kraken's Andre Burakovsky returns after 8 months since last full NHL game. Seattle Times. Архів оригіналу за 3 жовтня 2023. Процитовано 4 листопада 2023.
  31. Kraken's Burakovsky out 6-8 weeks with upper-body injury. Sportsnet. 22 жовтня 2023. Процитовано 4 листопада 2023.
  32. Blackhawks acquire Andre Burakovsky from Kraken for Joe Veleno. Чикаго Блекгокс. 21 червня 2025. Процитовано 21 червня 2025.
  33. Duo set to lead Sweden at U18's. FutureConsiderations.com. 3 лютого 2012. Процитовано 3 лютого 2012.
  34. The Washington Capitals, after years of frustration, win the Stanley Cup. The New York Times. 7 червня 2018. Процитовано 7 червня 2018.
  35. Colorado Avalanche win first Stanley Cup since 2001 with Game 6 comeback. ESPN. 26 червня 2022. Процитовано 26 червня 2022.

Посилання


Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya