Андрійко (фільм, 1958)

*Андрійко*
Андрійко;
рос. Андрейка
Жанр	кіноповість
Режисер	Микола Лебедєв
Сценарист	Олександр Попов
У головних ; ролях	Боря Васильєв; Микола Тимофєєв; Лілія Гриценко
Оператор	Семен Іванов
Композитор	Володимир Маклаков
Художник	Олексій Федотов
Кінокомпанія	«Ленфільм»
Тривалість	88 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1958
IMDb	ID 0305218

«Андрійко» (рос. «Андрейка») — радянський кольоровий художній фільм 1958 року, знятий на кіностудії «Ленфільм».

Сюжет

Липневі дні 1917 року в Петрограді. На вулиці вийшли сотні демонстрантів, в їх рядах і люди похилого віку, і діти. Вони йдуть з червоними прапорами, співають пісні. І раптом з горища лунає кулеметна черга. На бруківку падають убиті й поранені. І відразу ринули з провулків загони кінних козаків … Дивом уцілів в цій переробці Андрійко, син пітерського робітника. А ось у маленької Оленки вбили матір. Так в Андрійка з'явилася сестричка. Тимчасовий уряд видає указ про арешт Леніна. По всьому Петрограду нишпорять шпики. Один з них, прапорщик Звонков (Кирило Лавров), під виглядом двірника дядька Віті оселився недалеко від Андрійкиного будинку. Веселий і товариський, він відразу привернув до себе дітей. Якось пізно ввечері, коли Андрійко вже засинав, батько повідомив дружині, що скоро до них повинен прийти сам Ленін. І Андрійко вирішив допомогти дорослим. Приховав він для Леніна хліб. Ось тільки курива ніяк не міг дістати. Тоді він разом з дружком своїм Ваською звернувся за порадою до дядька Віті. «Все зроблю, хлопці», — запевнив той … Важко переживала смерть матері Оленка, ні слова з того часу не промовила. А тут і зовсім злягла, захворіла. Лікар сказав — справи кепські. Не встиг лікар піти, як важкі удари потрясли двері. В кімнату увірвалися юнкери. Це дядько Вітя, прийнявши лікаря за Леніна, привів патруль. Не зумівши захопити Леніна, юнкери заарештовують Андрійкиного батька. Андрійко тепер зрозумів, хто такий цей «дядько Вітя».