Анна Валайе-КостерАнна Валайе-Костер (21 грудня 1744 — 28 лютого 1818) — видатна французька художниця XVIII століття, найбільш відома своїми натюрмортами. Вона здобула славу та визнання дуже рано, коли була прийнята до Королівської академії живопису та скульптури у 1770 році, у віці 26 років[9]. Попри низький статус натюрморту в той час, високорозвинені навички Валайе-Костер, особливо в зображенні квітів, незабаром привернули до неї велику увагу колекціонерів та інших художників[9]. Її «ранній талант і захоплені відгуки» привернули до неї увагу двору, де Марія Антуанетта виявляла особливий інтерес до картин Валайе-Костер[9]. Її життя було рішуче приватним, гідним і працьовитим. Вона пережила кровопролиття часів правління терору[10], але падіння французької монархії, яка була її головним покровителем, призвело до занепаду її репутації. Окрім натюрмортів, вона писала портрети та жанрові картини, але через обмеження, накладені на жінок у той час, її успіх у фігурному живописі був обмеженим[11]. ТвориСтиль і технікаАнна Валайе-Костер працювала переважно в різновидах натюрморту, що склалися протягом XVII—XVIII ст.[12]. Традиційна мораль забороняла жінкам-художницям малювати з оголеної моделі, що було необхідною основою для вищих жанрів. Тому натюрморт, який вважався найменш інтелектуальним жанром і найнижчим в академічній ієрархії, вважався відповідною темою для жінок-художниць. Змирившись із цим обмеженням заради вступу до академії, головного каналу королівського покровительства, Валайе-Костер присвятила натюрморту свої неабиякі технічні здібності, створивши роботи беззаперечної серйозності та справжнього візуального інтересу[13]. Більшість своїх картин Валайе-Костер писала олією на полотні. Вона досягала великої правдоподібності у зображенні матеріалів і текстур за допомогою точних, тонко змішаних мазків пензля[14]. За словами мистецтвознавиці Маріанни Ролан Мішель, саме «сміливі, декоративні лінії її композицій, багатство кольорів і імітованих текстур, а також досягнення ілюзіонізму, які вона здобула у зображенні найрізноманітніших об'єктів, як природних, так і штучних»[12], привернули увагу Королівської академії та численних колекціонерів, які купували її картини. Така взаємодія між мистецтвом і природою була досить поширеною в голландському, фламандському та французькому натюрморті[12]. У її роботах відчувається явний вплив Жана-Батіста-Сімеона Шардена, а також голландських майстрів XVII століття, чиї роботи цінувалися набагато вище, але те, що вирізняло стиль Валлеєр-Костер на тлі інших натюрмортів, — це її унікальний спосіб поєднання репрезентативного ілюзіонізму з декоративними композиційними структурами[12][13]. Її метою було надати величі всьому, що вона малювала; таким чином вона створювала додаткове відчуття стабільності та повноти. Критик Джон Хабер, який описує її творчість як позбавлену внутрішності, каже, що солідність і заспокійлива матеріальність її композицій приваблювала елітних банкірів і аристократів, які могли оцінити її зображення «контрастних шпону різних порід дерева» або «екстравагантну колекцію коралів і мушель, речей, на створення яких пішли роки, і які слугуватимуть ще не одне десятиліття»[10]. Галерея
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
