Анненков Павло Васильович

Анненков Павло Васильович
Народився	19 червня (1 липня) 1813[4][2][5]  Москва, Російська імперія[1][2]
Помер	8 (20) березня 1887[1][2][3] (73 роки)  Дрезден, Німецький Райх[1][2]
Країна	Російська імперія
Діяльність	літературний критик, історик, журналіст
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний гірничий університет[1]
Знання мов	російська
Рід	Анненковиd
Медіафайли у Вікісховищі

Павло́ Васи́льович Анненко́в (19 червня (1 липня) 1813, за іншими даними 18 (30) червня 1812, Москва — 8 березня (20 березня) 1887, Дрезден) — російський критик і мемуарист.

Разом з Іваном Тургенєвим, Миколою Чернишевським та іншими 19 березня 1860 р. підписав листа до В. Фліорковського з проханням відпустити на волю або погодитись на викуп родичів Тараса Шевченка (братів Микити і Йосипа та сестри Ярини).

За політичними переконаннями ліберал-західник. Стояв на позиціях «чистого мистецтва». В «Современнике» надрукував «Листи з Парижа» (1847—1848), в яких знайомив російського читача з представниками утопічного соціалізму. Особисто знав Карла Маркса, листувався з ним.

Анненков — один із зачинателів наукового вивчення біографії і текстів Пушкіна.

Не втратили свого значення мемуари Анненкова:

• «М. В. Станкевич» (1857),
• «Знаменне десятиліття» (1881),
• «Літературні спогади» (1909).

В останніх свідчив про вагому роль часопису "Основа" (1862-1863) як чинника національної самоідентифікації українців в столиці Російської імперії.

• «Листи з Парижа» (1847 — 48)
• «М. В. Станкевич» (1857),
• «Знаменне десятиліття» (1881),
• «Літературні спогади» (1909).
• Воспоминания и критические очерки. В 3 т. СПБ, 1877—1881.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Ковсан М. Л. Анненков Павло Васильович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 68.
• Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.