Анні Локвуд (29 липня1939(1939-07-29), Крайстчерч) — новозеландсько-американська композиторка і академічна музикантка. Викладала електронну музику в коледжі Вассар.[3] Відома за її аудіовізуальним перформансом з підпалювання фортепіано 1968 року.
Життя та кар'єра
Вивчала композицію та здобула ступінь бакалавра музики з відзнакою Кентерберійського університету в Новій Зеландії.[4] Вивчала композицію в кількох навчальних закладах по всій Європі у видатних викладачів: Королівський коледж музики з Пітером Расіном Фрікером (1961–63), Дармштадтські курси нової музики з Готфрідом Міхаелем Кенігом (1963–64), Кельнська вища школа музики, а також у Нідерландах. Наприкінці 1960-х і на початку 1970-х років Локвуд працювала подорожуючи Європою та 1964 року оселилася в Лондоні.[5] Її композиції включають нетрадиційні інструменти, такі як скляні трубки, використані в аудіовізуальному перформансі «The Glass Concert» (1967)[6]. В її серії перформансів «Piano Transplants», Локвуд спалила, втопила та посадила фортепіано у локаціях Сполученого Королівства та Сполучених Штатів.[7][8]
1973 року, отримавши запрошення викладати в Гантерському коледжі, Локвуд переїхала до Нью-Йорка. Протягом цього періоду Локвуд працювала зі звуками навколишнього середовища, фіксуючи їх і створюючи розроблені композиції навколо екологічного натхнення: «Звукова карта річки Гудзон» (англ.A Sound Map of the Hudson River) (1982), «Світові ритми» (англ.World Rhythms) (1975) та частини, побудовані на архетипах та розмовах зі значущими людьми, «Бесіди з предками» (англ.Conversations with the Ancestors) (1979), складені на основі розмов з 4 жінками у віці вісімдесяти років, «Delta Run» (1982, заснований на розмові зі скульптором Вальтером Вінчею), і «Три короткі оповідання та апофеоз» (англ.Three Short Stories and Apotheosis) (1985).
Найновіші твори Локвуд написані для акустично-електронних інструментів і включають мультимедійні та місцеві інструменти в її композиціях: «Тисячолітнє сновидіння» (англ.Thousand Year Dreaming) (1991) — твір для чотирьох диджериду, натхненний образами печери Ласко. 2002 року Локвуд почала працювати над своїм проєктом «Звукова карта річки Дунай» (англ.A Sound Map of the Danube River).[11] 2007 року Локвуд була нагороджена премією Генрі Коуелла за свою роботу.[12]
Її перформанс зі спаленням фортепіано (англ.Piano Burning) був відтворена кілька разів, в тому числі як завершальний трек в альбомі 2019 року «There Existed An Addiction To Blood» експериментального хіп-хоп гурту clipping[en].
Локвуд була представлена у короткометражному документальному фільмі 2021 року (англ.Annea Lockwood / a Film About Listening) і документальному фільмі 2022 року 32 звуки (англ.32 Sounds), обидва зрежисовані Семом Гріном.[13][14]
Дискографія
Thousand Year Dreaming/Floating World, Pogus 21045–2, 2007
60x60 (2003) Capstone Records CPS-8744
Breaking the Surface, Lovely Music, Ltd. CD 2082, 1999
World Rhythms, on Sinopah (which also includes Ruth Anderson's, I Come Out of Your Sleep), Experimental Intermedia XI 118, 1998
↑The Glass Concert. Annea Lockwood(амер.). Процитовано 19 листопада 2022.
↑Rodgers, Tara. Pink Noises. Duke University Press, 2010, p. 114.
↑Piano Transplants. Annea Lockwood(амер.). Процитовано 19 листопада 2022.
↑Annea Lockwood; Eve Beglarian; Jennifer Higdon; Linda Montano; Lori Freedman & Marilyn Lerner; Madelyn Byrne; Nurit Tilles; Paula Kimper; Pauline Oliveros (1998), Lesbian American Composers, CRI, процитовано 19 листопада 2022
.svg){kind=small}
