Анн Анселін Шутценбергер
Анн Анселін Шутценбергер, народжена як Анна Анселін-Ейнох, 29 березня 1919 року в Москві та померла 23 березня 2018 року в Парижі,[10][11][12] — французька психологиня, психотерапевтка і вчена. Вона була почесною професоркою Університету Ніцца-Софія-Антиполіс. Анн Шутценбергер відома своїми дослідженнями психогенеалогії, зокрема своєю книгою Aïe, mes aïeux! («Синдром предків»). ЖиттєписАнн Анселін Шутценбергер народилася 29 березня 1919 в Москві в єврейській родині Симона Ейноха та Белли Розенблюм. Анн виросла в Парижі та навчалася в ліцеї Мольєра.[13] Вона здобула ступінь бакалавра з математики та філософії, потім вступила до університету, на право, потім на психологію,[14] отримала докторські ступені з літератури та психології. Під час Другої світової війни вона брала участь у Опорі, французькому національно-визвольному русі. В результаті її діяльності в Опорі вона стала регіональною секретаркою новоствореного Mouvement de libération nationale у 1944 році, а 6 червня 1944 року її будинок був спалений німецькими солдатами 2-га танкової дивізії СС «Дас Райх» в центральній Франції.[14] 30 серпня 1948 році вона вийшла заміж за математика Марселя-Поля Шутценбергера[fr] у Лондоні.[15] У 1950 році у пари народилася донька Елен,[16] але згодом пара розлучилась. Через чоловіка вона познайомилася з Клодом Леві-Стросом.[17] В 1947 році разом з Жераром Мійо та декількома студентами вона створила «Психологічний бюлетень студентів Паризького університету» (1947—1948), який згодом редагувала, взявши на себе функції головної редакторки разом з Андре Кіршеном[fr], а потім самостійно, поки він не виїхав до Америки. Перший номер журналу було випущено на кухні квартири Шутценбергер. У 1950 році вона отримала стипендію Фулбрайта, щоб протягом трьох років спеціалізуватися з соціальної психології та групової динаміки в США. Стипендія дозволила їй навчатися психодрамі під керівництвом Якоба Леві Морено в Нью-Йорку,[14] і вони залишалися друзями до його смерті. Під час перебування за кордоном вона працювала з Карлом Роджерсом, Маргарет Мід, Грегорі Бейтсоном і Полом Вацлавіком, серед інших. З 1951 по 1952 року вона проходила кілька стажувань в Інституті Морено (Бікон, Нью-Йорк). Вона отримала американський диплом TEP (Trainer Educator and Practitioner) і диплом Director of Moreno Institute. У Парижі вона проходила традиційну психотерапію методом психоаналізу у Роберта Гессейна[fr], а потім у Франсуази Дольто. Брала участь в організації Council зі створення міжнародної асоціації групової психотерапії, з 1950 року, потім була співзасновницею Міжнародної асоціації групової психотерапії (IAGP). Спочатку як генеральна секретарка, потім віце-президентка, а з 2003 року почесна архівістка. У 1964 році вона брала участь в організації конгресу з психодрами на медичному факультеті Парижа під головуванням Поля Сівадона[fr] за участю Морено.[14] З 1967 року вона була директоркою наукової лабораторії досліджень соціальної психології в Університеті Ніцци. На момент її смерті вона була там почесною професоркою, хоча покинула викладання у віці 86 років.[15] Вона дожила до 98 років, і її поховали в Булонь-Біянкур.[16] У 1989 році вона заснувала École Française de Psychodrame, де викладала психодраму.[18] Вона захистила дисертацію з психології та була призначена професоркою університету Ніцци.[14] Наукова діяльністьРобота Анн Шутценбергер спрямована на вивчення психогенеалогії, невербальної комунікації та сімейних зв'язків. У своїх дослідженнях вона розвиває техніку геносоціограми: генеалогічного дерева, яке враховує не тільки існуючі родинні зв'язки, а й повторення особливостей особистого та соціального розвитку всередині сім'ї, у тому числі «передачу» психічних та фізичних травм від покоління до покоління. Її дослідження поглибили усвідомлення важливості розуміння життя предків, ролі несвідомого та мимовільного зв'язку між поколіннями. Авторська діяльністьУ 1985 році вона опублікувала книгу Vouloir guérir («Бажаючи зцілитись») і почала допомагати невиліковно хворим на рак, деякі з яких досі живі. Вона взяла участь у Національній онкологічній консультації". У 2002 році вийшла її книга Aïe mes aïeux!, яка стала бестселером та витримала понад 15 видань лише французькою мовою. Ця книга перекладена багатьма мовами, у 2001 році вперше була випущена російською під назвою «Синдром предків» і з того часу двічі перевидавалася. У 2004 році Шутценбергер викладала трансгенераційний курс в Австралії, Аргентині, Швеції та Португалії. Видає дві нові книжки: Психодрама та, з лікарем Гіслайн Девроде, Ці хворі діти їхніх батьків. СпадщинаЗ 2015 року Асоціація музею Морено забезпечила реорганізацію та каталогізацію архівів і професійної бібліотеки, отриманих від дослідниці, щоб зберегти їх і зробити доступними в Турині для дослідження.[19] Нагороди та визнання
Публікації
Бібліографія
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
