Антонович Омелян Миколович

Омелян Антонович
Омелян Антонович;
Загальна інформація
Народження	6 лютого 1914; Долина, тепер Івано-Франківська область
Смерть	28 лютого 2008 (94 роки); Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Alma Mater	Люблінський католицький університет Івана Павла II
Військова служба
Приналежність	Українська держава (1941)
Вид ЗС	ОУН
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди та відзнаки
	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
	Антонович Омелян Миколович у Вікісховищі

Омеля́н Мико́лович Антоно́вич (6 лютого 1914(19140206), Долина, нині Івано-Франківської області — 28 лютого 2008, Львів) — український правник, громадський діяч, меценат. Доктор права (1943). Почесний громадянин Львова (2004)^[1]. Почесний громадянин Долини.

Життєпис

Народився 6 лютого 1914 року в місті Долина, нині Івано-Франківської області. Молодший брат Тараса та Романа Антоновичів.

Початкову освіту здобув у Долинській народній школі (Українського педагогічного товариства). Продовжив навчання у Львівській академічній гімназії, а згодом перевівся до гімназії у Перемишлі, яку закінчив у 1932 році.

Вступив в ОУН у Перемишлі, де й був заарештований та засуджений 1933 року на 6 років польської в'язниці. Амністований після трьох років ув'язнення, продовжував правничі студії у Католицькому університеті в Любліні, Вищій торговій академії в Познані та Торговій академії в Берліні.

У вересні 1941 року заарештований гестапо в Берліні, куди приїхав на зустріч із Степаном Бандерою; перебував у німецьких тюрмах та концтаборі Заксенгаузен два роки та звільнений у 1943 році. В цьому ж році здобув диплом доктора права на юридичному факультеті Українського вільного університету в Празі.

В 1943 році знову заарештований нацистами за участь в ОУН та ув'язнений в концтаборі Заксенгаузен. В 1945 році звільнений, проживав в Мюнхені.

В 1946 році одружився з доктором медицини Тетяною Терлецькою.

Упродовж 1945–1948 років працював у закордонному представництві Української головної визвольної ради (УГВР) в Мюнхені. У 1948-1949 рр. працював перекладачем і помічником консула США в Мюнхені.

У грудні 1949 року виїхав до США. Протягом 1951–1960 років працював у закордонному представництві УГВР у Вашинґтоні.

З 1960 року займався фермерством, очолював «Об'єднання українців Вашинґтона».

У 1980 році разом із дружиною заснував Фундацію Омеляна та Тетяни Антоновичів, яка реалізувала значну кількість благодійних та культурних проектів.

Помер 28 лютого 2008 року у Львові, похований у родинному гробівці Лопатинських на Личаківському цвинтарі.

Нагороди

Указом ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №33 від 17 січня 2008 року нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.^[2]
У 2004 році нагороджений Києво-Могилянською академією медаллю Петра Могили.^[3]

Праці

Омелян Антонович. Спогади. К., 1999. Ч.1
Омелян Антонович. Спогади. К., 2003. Ч.2

Див. також

Примітки

↑ Ухвала №1236 від 29.04.2004. www8.city-adm.lviv.ua. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 8 жовтня 2016.
↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №33/2008 Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 23 листопада 2021.
↑ Медаль Святого Петра Могили

Посилання

Костенко Тетяна. Імена Антоновичів, імені Антоновичів [Архівовано 23 червня 2015 у Wayback Machine.] // «Дзеркало тижня». — 2004. — № 32.
Дзюба І. М. Антонович Омелян Миколович [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — С. 584. — ISBN 966-02-2075-8.

Джерела

Антонович Омелян // Історія Долини (від найдавніших часів до наших днів). — Долина, 2015. — С. 333—335.
Гаврилів Б. Омелян Антонович / Б. Гаврилів, І. Миронюк // Гаврилів Б. Історичні постаті Івано-Франківщини. — Івано-Франківськ, 2010. — С. 99.
Качкан В. «Вольовий і вкрай самостійний…» / Володимир Качкан // Качкан В. Віщі знаки думки, серця і руки : антологія українського автографа. — Львів, 2010. — Т. 1. — С. 9—20.
Парипа О. Омелян Антонович / Оксана Парипа // Парипа О. Великі українці без масок. — Івано-Франківськ, 2017. — С. 29—30.
Романюк М. З Україною в серці або моральні уроки життя і діяння Омеляна та Тетяни Антоновичів / Мирослав Романюк // «Археологічними та сакральними стежками Долинщини» : зб. наук. теорет. ст. — Долина, 2008. — С. 20—24.
Сеник Я. Меценатська діяльність подружжя Омеляна і Тетяни Антоновичів : (на матеріалах архіву у фондах ЛНБУ ім. Василя Стефаника) / Ярослав Сеник // З історії Долини : зб. іст-краєзн. ст. — Вип 6. — Долина, 2016. — С. 73—81.
Фундація Омеляна і Тетяни Антоновичів : штрихи до історії Фундації, виступи і лекції лауреатів нагород Антоновичів (1982—1998). — Київ ; Вашінгтон, 1999. — 200 с. : іл.
Янковський С. Омелян Антонович про Івана Франка і його родину / Степан Янковський // З історії Долини : зб. іст.-краєзн. ст. — Долина, 2012. — Вип. 4. — С. 186—203.
Янковський С. Омелян Антонович : велет духу і добра / Степан Янковський // З історії Долини : зб. іст.-краєзн. ст. — Долина, 2011. — Вип. 3. — С. 205—219.
Янковський С. Омелян Антонович — фундатор Долинського музею «Бойківщина» та пам’ятника «Борцям за українську державу» / Степан Янковський // «Археологічними та сакральними стежками Долинщини» : зб. наук.-теорет. ст. — Долина, 2008. — С. 130—139.
Ярич І. Антонович Омелян / Іван Ярич // Ярич І. 1000-ліття в обличчях / Іван Ярич. — Івано-Франківськ, 2003. — С. 16—18.
Ярошенко Т. О. Хто створив бібліотеку, той створив цілий світ / Тетяна Ярошенко // Фундація Омеляна і Тетяни Антоновичів: матеріали до історії Фундації, листування, грамоти, виступи та лекції лауреатів нагород Антоновичів (1998—2011) [Архівовано 23 червня 2015 у Wayback Machine.] / [упоряд.: М. Романюк, Я. Сеник; НАН України, Львів. нац. наук. б-ка України ім. В. Стефаника. — Львів ; Вашинґтон, 2012. — С. 25—29.
В пам’ять про видатного земляка-мецената // Добра справа. — 2012. — 10 лют. — С. 4.
Гац Х. Меценат з українським серцем / Христина Гац // Свіча. — 2013. — 12 лип. — С. 5.
Злагода В. Дорогами юності днів / В. Злагода // Свіча. — 2000. — 15 лип.
Квіт С. Він будив у наших душах Україну / С. Квіт, В. Брюховецький // Дзеркало тижня. — 2008. — 8 берез. — С. 14.
Корпан Р. Лицар духу і звитяги / Роман Корпан // Добра справа. — 2014. — 15 серп. — С.3.
Крайній І. До глибини душі й дна кишені. Уродженець Прикарпаття Омелян Антонович із дружиною Тетяною вклав понад три мільйони доларів, зароблених у США, у реконструкцію бібліотек, будівництво музею «Бойківщина» та винагороди українцям [Архівовано 23 червня 2015 у Wayback Machine.] // «Україна Молода». — 2010. — № 136 (27 лип.). — С. 9.
Матвєєва Т. Пам’яті мецената / Тетяна Матвєєва // Свіча. — 2013. — 3 трав. — С. 4.
Меценат з українським серцем // Добра справа. — 2014. — 14 лют. — С. 4.
Меценати України // Рідна земля. — 2008. — 8 серп. — С. 12.
Не стало Великого українця // Літературна Україна. — 2008. — 13 берез. — С. 2.
Савчин Я. Пам’ятник Антоновичам у Долині / Ярослав Савчин // Свіча. — 2012. — 27 лип. — С. 2.
Турчиняк М. Він боровся за Україну і словом, і ділом / М. Турчиняк // Добра справа. — 2014. — 14 лют. — С. 4.
Фрищин О. Злети і падіння мільйонера-мецената / Олексій Фрищин // Галичина. — 2011. — 17 берез. — С. 8.
Янковський С. Велету духу і добра — 100 літ / Степан Янковський // Свіча. — 2014. — 17 січ. — С. 4.
Янковський С. З любов’ю на все життя / Степан Янковський // Свіча. — 2009. — 15 квіт.
Янковський С. Нехай панує серед нас любов / Степан Янковський // Свіча. — 2014. — 29 серп. — С. 9.
Янковський С. Славний рід Антоновичів / Степан Янковський // Свіча. — 2011. — 19 серп. — С. 6.
Ярошенко Т. О. [[https://web.archive.org/web/20150623162943/http://www.ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/1488 Архівовано 23 червня 2015 у Wayback Machine.] Нова Могилянська бібліотека ім. Тетяни та Омеляна Антоновичів: [інтерв'ю з директором наукової бібліотеки НаУКМА Т. Ярошенко] / записала Юлія Морозюк // Бібліотечний форум України. — 2007. — № 3. — С. 42—44.

[1] Ухвала №1236 від 29.04.2004. www8.city-adm.lviv.ua. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 8 жовтня 2016.

[2] УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №33/2008 Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 23 листопада 2021.

[3] Медаль Святого Петра Могили

[1]

[2]

[3]