Антонов Іван Миколайович

Антонов Іван Миколайович
Народження	6 жовтня 1913(1913-10-06) Царицин, Царицинська губернія, Російська імперія
Смерть	16 грудня 1943(1943-12-16) (30 років) Бикі, Вітебська область, Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Поховання	Городоцький район
Країна	СРСР  Російська імперія
Приналежність	СРСР
Рід військ	Танкові війська
Роки служби	1937—1943
Звання	капітан
Війни / битви	Велика Вітчизняна війна
Нагороди

Антонів Іван Миколайович (6 жовтня 1913(1913-10-06) , Царицин, Саратовська губернія  — 16 грудня 1943(1943-12-16) , Городоцький район, Вітебська область )  — командир танкової роти 326-го танкового батальйону 117-ї танкової бригади - 1 гвардійська армія, 1-й Прибалтійський фронт), капітан, Герой Радянського Союзу.

Народився 6 жовтня 1913 року в місті Царицин (нині Волгоград) у російській робочій сім'ї. Здобув незакінчену середню освіту, працював електромонтером^[1].

У 1937 році призваний до Червоної Армії. Член ВКП(б) (згодом КПРС) з 1938 року. В 1939 закінчив курси молодших лейтенантів^[1].

На фронті від першого дня війни.

Відзначився під час Городоцької операції. 16 грудня 1943 року танкова рота 326-го танкового батальйону 117-ї танкової бригади під командуванням капітана І. н. Антонова брала участь у прориві оборони супротивника в районі села Мехове, Дрожаки (Городоцький район, Вітебська область). Оточена в районі станції Бичиха група танків, самохідних артилерійських установок та біля батальйону солдатів противника робила спробу прориву у напрямку села Бикі. І. н. Антонов розташував свої танки в засідці і знищував противника вогнем, не даючи можливості вийти з оточення. А сам увірвався на околицю села, рухаючись на великій швидкості по дворах та городах, вогнем і гусеницями заходився знищувати вогневі точки супротивника. Коли його танк було підбито, М. А. І. Антонов зняв із нього кулемет і зайняв оборону, прикриваючи екіпаж. Танки роти І. н. Антонова близько години стримували натиск ворога. У цьому бою І. І. н. Антонов загинув^[1].

Дії танкістів в районі села Бикі відвернули на себе сили противника, позбавили його можливості атакувати радянські частини на станції Бичиха, і сприяли успішному завершенню бою з розчленування міського угруповання противника та оточенню її північної частини^[1].

Похований на військовому цвинтарі у центрі села Мехове (Міський район Вітебської області). Звання Героя Радянського Союзу надано 24 квітня 1944 року.

• Пам'ятник у селі Бикі^[2] Городоцького району Вітебської області (Білорусь)
• Іменем Антонова названо вулицю у Волгограді
• Встановлено меморіальну дошку на будинку, де він жив (Волгоград)

• Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу № ???? (24 квітня 1944 року) (посмертно)
• Ордена Леніна
• Орден Вітчизняної війни 1 ступеня

• Астраханці — Герої Радянського Союзу. Астрахань 2000 року.
• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
• Бондаренко А. С., Бородін А. М. та ін. Іван Миколайович Антонов / / Герої-Волгоградці / Вст. А. С. Чуянов . — Волгоград: Нижньо-Волзьке книжкове видавництво, 1967. — С. 42. — 471 с. — 25 000 прим.
• Навечно в сердце народном / Редкол.: І. П. Шам'якін (гл. ред.) та ін. — 3-тє вид., Дод. та випр. — Мн. : Білоруська радянська енциклопедія, 1984. — 607 с. — 65 000 прим.
• Прописані у Волгограді назавжди. — Волгоград: Нижн.-Волж. кн. вид., 1975
• Свод памятников истории и культуры Белоруссии / Редколл.: С. В. Марцелев (гл. ред.) и др. — Мн. : БелСЭ им. Петруся Бровки, 1985. — С. 206, 216, 217.(біл.)
• П. І. Кириченко. Першим завжди важко. Бойовий шлях 1-го танкового Інстербурзького Червонопрапорного корпусу. — М. .: Яуза, Ексмо, 2007.

• Антонов Іван Миколайович (рос.). // Сайт «Герои страны».

• Волгоградці — Герої Радянського Союзу Архивная копия