Антоній Мйончинський

Антоній Мйончинський
Народився1691 Редагувати інформацію у Вікіданих
Померне пізніше 30 квітня 1774 Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРіч Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаПідляський воєвода[1], Підляський каштелянd[2], луцький староста[3], Лосицький старостаd і посол Сейму Речі Посполитої[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званняротмістр Редагувати інформацію у Вікіданих
РідМйончинські Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоАтаназій Валентій Мьончиньський[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиОлена Лужковськаd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зДорота Воронецькаd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиКаєтан Мянчинськийd, Юзеф Мьончиньський і Антоніна Мянчинськаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Білого Орла

Антоній Мьончиньський (пол. Antoni Miączyński; 1691 — перед 30 квітня 1774) — граф, урядник, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Представник польського шляхетського роду Мьончинських гербу Сухекомнати.

Життєпис

Батько — Атаназій Валентій Мьончиньський. Мати — дружина батька Гелена Лушковська гербу Корчак.

Від 1714 року його згадують у записах сеймиків Волинського воєводства як луцького старосту. Ротмістр панцерної корогви з 12 березня 1723 року (відступив її 25 березня 1763 сину Юзефові). 1724 року — посол сейму від Волинського воєводства. Полковник Його Королівської Милості з 1727 року. Учасник «конвокаційного» сейму від Луцького повіту. Підляський каштелян — з 6 грудня 1738, воєвода — з 17 серпня 1771. Нагороджений орденом Білого орла в 1757 році. Лосицький староста з 1717 року (за дозволом короля 12 листопада 1762 відступив його сину Юзефові), у 1724-1726, 1750-1753 роках мав процеси з громадами староства через надмірні побори, відбирання громадських «ґрунтів».

Маєтності

Дідич Мьончина, Анджеєва, Левковичів, Сільця, Сємєня, Полаєва. Через поділ спадку батька мав тривалу судову суперечку з братом Пйотром. Справу в 1755 році вирішував Люблінський трибунал.

Сім'я

Перша дружина — Юстина з Блендовських, донька теребовльського підчашого Стефана Блендовського. Дітей не мали. Друга — княжна Дорота Воронецька, донька чернігівського каштеляна князя Миколи Воронецького, дідичка маєтностей Березне, Крутнів на Поділлі. Діти:

  • Леон — іновлодзький староста,
  • Юзеф — лосицький староста, генерал французьких військ[5],
  • Каєтан Адам — дідич Мирополя, Тайкурів, Радивилова[6],
  • Антоніна — дружина мінського, троцького воєводи Юзефа Радзивілла,
  • Тереса — дружина великого литовського чесника Міхала Ронікера,
  • Анна — дружина Пляцида Курдвановского.

Примітки

  1. Urzędnicy podlascy XIV―XVIII wieku: spisy / за ред. E. Dubas-UrwanowiczKórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994. — С. 156. — 199 с. — ISBN 83-85213-16-3
  2. Urzędnicy podlascy XIV―XVIII wieku: spisy / за ред. E. Dubas-UrwanowiczKórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994. — С. 138. — 199 с. — ISBN 83-85213-16-3
  3. а б Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. WolskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 99. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
  4. Pas L. v. Genealogics — 2003.
  5. Szczygielski W. Miączyński Józef herbu Suchekomnaty (1691—1774) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XX/3, zeszyt 86. — S. 559—562. (пол.)
  6. Szczygielski W. Miączyński Kajetan Adam Jan herbu Suchekomnaty (1751?—1801) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XX/3, zeszyt 86. — S. 562—564. (пол.)

Джерела

  • Dymnicka-Wołoszyńska H. Miączyński Antoni herbu Suchekomnaty (1691—1774) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XX/3, zeszyt 86. — S. 552—553. (пол.)


Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya