Антоній (Зубко)

	Архієпископ Антоній
	Антоній (Зубко), архієпископ Мінський та Бобруйський.
Альма-матер:	Вільнюський університет, Полоцька єзуїтська академія (1818) і Q15379787? (1816)
Діяльність:	греко-католицький священник, греко-католицький єпископ, архієпископ
Ім'я при народженні:	Антоній Григорович Зубко
Народження:	2 липня 1797 ; Bielajed, Malasitnianski sieĺsavietd, Білорусь
Смерть:	15 лютого 1884 (86 років) ; Ковно, Російська імперія
Чернецтво:	1824
Нагороди:
	Антоній у Вікісховищі

Архієпископ Антоній (Антоній Григорович Зубко; 2 липня 1797 — 15 лютого 1884, Каунас) — білоруський та литовський релігійний діяч. Греко-католицький богослов і філософ. Перший ректор Литовської греко-католицької духовної семінарії. Відомий участю в ліквідації Уніатської церкви в Росії (так званий Полоцький собор) та запровадженні в Білорусі синодального московського православ'я.

Єпископ Берестейський Уніатської церкви в Росії; єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої); від 28 січня 1840 року — єпископ Мінський та Бобруйський, від 1841 року керував єпархією в сані архієпископа.

Діяльність

Був одним із помітних представників греко-католицького духовенства Білорусі. Був найближчим помічником греко-католицького єпископа Литовського Йосипа (Семашка) у справі запровадження синодального московського православ'я^[1]. На Полоцькому церковному соборі 1839 р. Антоній брав участь у підписанні акту про з'єднання уніатів із православ'ям.

Антоній багато займався природознавством, однак його праці у цій царині не були опубліковані. Залишив записки «Про греко-уніатську церкву у Західному краї Росії».

Життєпис

Народився в сім'ї греко-католицького священника. Навчався у місцевого органіста.

1809 року поступив до Полоцької греко-католицької семінарії, потім до Полоцької єзуїтської академії, яку закінчив 1818 року зі ступенем кандидата філософії.

1822 року закінчив Віленську католицьку семінарію при Віленському університеті зі ступенем кандидата богослов'я.

Греко-католицький священик та єпископ

Викладав у Полоцькій греко-католицькій семінарії логіку, риторику, церковну та загальну історію, моральне богослов'я.

1824 року рукопокладений целібатом у священника полоцького катедрального греко-католицького собору і призначений членом Полоцької греко-католицької консисторії.

1825 року зведений в сан протоієрея і посланий від Полоцької єпархії у Санкт-Петербург асесором Римсько-католицької колегії по уніатському департаменту.

1827 року відряджений у Жировичі для відкриття Литовської духовної семінарії.

1828 року назначений першим ректором Литовської духовної семінарії.

18 квітня 1832 — старший соборний протоієрей.

1834 — хіротонія в єпископа Берестейського, вікарія греко-католицької Литовської єпархії.

Православний архієрей

Після ліквідації Уніатської церкви в Росії 28 січня 1840 року призначений на православну Мінську та Бобруйську катедру. 1841 року зведений в сан архієпископа.

Через хворобу Антоній написав прохання про звільнення.

1848 року прохання було задоволене, після чого мешкав спочатку при архієрейському домі в Мінську, потім у Жировицькому монастирі, а останні 20 років — у Пожайському монастирі у Литві, який російська влада відібрала у католиків. У тому ж монастирі й помер.

Примітки

↑ Записки Йосипа митрополита Литовського, видані Імператорською академією наук за заповітом автора: Т. 1-3. — СПб.: тип. имп. А. Н., 1883. — Т. 1. — 745 с.: 1 л. портр.; Т. 2. — 786 с.: 1 л. портр.; Т. 3. — 1042 с.: 1 л. портр.

Джерела

Антоний (Зубко), архиеп. О Греко-Униатской Церкви в Западном крае России // Сборник статей, изданных Св. Синодом по поводу 50-летия воссоединения с Православной Церковью западно-русских униатов. СПб., 1889. С. 38—76.