Антіох VI Діоніс

Антіох VI Діоніс дав.-гр. Αντίοχος Ϝ Διόνυσος
Попередник	Деметрій II Нікатор
Наступник	Діодот Трифон
Біографічні дані
Народження	148 до н. е.
Смерть	138 до н. е., 142 до н. е.[1] або 141 до н. е.[2]
Династія	Селевкіди
Батько	Александр I Балас
Мати	Клеопатра Теа
Медіафайли у Вікісховищі

Антіох VI Діоніс Епіфан (дав.-гр. Αντίοχος Ϝ΄ Διόνυσος; 148 до н. е. —142 до н. е.) — цар Сирії у 145—142 роках до н. е.

Антіох VI був єдиною дитиною селевкідського басилевса Александра I Баласа та єгипетської принцеси Клеопатри Теї. Після загибелі батька,Антіох отримав прихисток в одного з арабських ватажків, якого в різних джерелах зовуть Діоклом, Ямвліхом та Малком. Пізніше ватажок передав принца сирійському військовику Діодоту, який очолив повстання проти Деметрія II і проголосив Антіоха царем й захопив столицю держави Антіохію. Надалі Антіох VI фактично не правив, усю владу перебрав Діодот. Протиборство тривало з Деметрієм II, що закріпився у Селевкії-на-Тигрі. Від імені Антіоха, Діодот уклав договір з юдейським правителем Йонатаном Хасмонеєм.

Припускається, що саме Антіох VI наказав вбити епікурейського філософа Діогена, бо не міг вже терпіти його лихослів'я, хоча існує версія, що це був Антіох VII Евергет^[3].

У 142 до н. е. за нез'ясованих обставин цар Антіох VI помер, найімовірніше його було вбито за наказом Діодота.

За твердженням Юстина, Деметрій II усиновив Антіоха VI, на думку Ніколаса Райта, таким чином басилевс намагався усунути протиріччя в правлячій родині.

Античний історик Аппіан Александрійський називав Антіоха VI Александром сином Александра^[4], на думку сучасного дослідника Кріса Беннета, Аппіан сплутав Антіоха з басилевсом Александром II Забіною^[5]. Російські історики Берзон та Габелко, навпаки, вважають, що хлопчика спочатку звали Александром, а Антіохом він був названий, щоб дистанціюватися від свого невдалого батька і підкреслити походження від Антіоха III по материнській лінії^[6].

Був відомий лише один екземпляр золотого статера Антіоха VI, який станом на 1961 рік належав Варшавському музею. Але монета була втрачена до того, як була проведена належна верифікація, тому її не завжди включають до каталогів монет.

• Аппіан. Сирійські справи // Історія Риму.
• http://www.livius.org/am-ao/antiochus/antiochus_vi_dionysus.html [Архівовано 4 грудня 2008 у Wayback Machine.]
• Paola Ceccarelli. Kings, Philosophers and Drunkards: Athenaeus' Information on the Seleucids // Seleucid Dissolution. The Sinking of the Anchor : [англ.]. — 2011. — ISSN 1613-5628.
• The revolt of Tryphon and the accession of Antiochus VI at Apamea
• John D. Grainger. A Seleukid Prosopography and Gazetteer : [англ.]. — Brill, 1997. — 818 p. — ISBN 9004107991.
• Oliver D. Hoover. Handbook of Syrian Coins : [англ.]. — Lankaster/London : Classical Numismatic Group, 2009. — 334 p. — ISBN 0980238749, 9780980238747.
• Wright, Nicholas L. (2008). "From Zeus to Apollo and Back Again: a Note on the Changing Face of Western Seleucid Coinage". Journal of the Oriental Society of Australia. Oriental Society of Australia. 39–40 (part 2): 537–538. ISSN 0030-5340.
• Chris Bennett. Cleopatra Thea : [англ.] // The Egyptian Royal Genealogy Project^[en]. — Tyndale house, 2010. — 28 November.
• Берзон Е. М., Габелко О. Л. Μετονομασια как средство династической политики в эллинистическом мире : [рос.] // Весник древней истории. — Москва, 2018. — Т. 78, № 2. — С. 234-256.
• Ulrich Wilcken. Antiochos 29 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1894. — Bd. I, 2. — Kol. 2477—2478.

Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.