Арвідс Ґріґуліс
Арвідс Ґріґуліс (латис. Arvīds Grigulis; *29 вересня 1906, Ладська волость, Вольмарський повіт (територія Юмправського маєтку) — †5 жовтня 1989, Рига) — латвійський письменник і літературознавець. БіографіяНародився 29 вересня 1906 в Ладській волості Вольмарського повіту (територія Юмправского маєтку) в селянській родині. У 1935 закінчив юридичний факультет Латвійського університету. З 1945 викладав там же на кафедрі латвійської літератури. Академік Академії наук Латвії (1978). Доктор філологічних наук (1973). Автор досліджень з історії та теорії літератури. ТворчістьЛітературну діяльність розпочав в 1927. З 2-ї половини 1940-х виступав як драматург. Його п'єси відрізняються яскравими сатиричними образами, гострими діалогами. Автор висміює буржуазних націоналістів і куркулів, зачіпає теми війни, праці і моралі. У роки Німецько-радянської війни співробітник дивізійної газети «Латвійський стрілець». Автор спогадів, повістей для дітей та юнацтва. Склав збірник «Латвійська літературна критика». У 1950 переклав на латвійську мову «Слово о полку Ігоревім». ТвориЗбірки віршів«Записки репортера» (1929) «Імітація в серці» (1931) «Землянка» (1943) «В бурю» (1946) «Гілка бузку» (1959) «Осінній дощ» (1966) «Вітер співає в прибережних вербах» (1968) «Другі півні» (1970) «Маргіналії» (1972) П'єси
Повісті для юнацтва
Нагороди та премії
ПриміткиДжерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia