Армія Конфедеративних Штатів Америки

Армія Конфедеративних Штатів Америки (Confederate States Army, CSA) — сухопутні сили Конфедеративних Штатів Америки (Конфедерація) під час Громадянської війни у США (1861—1865), яка боролася проти сил США.^[1]

28 лютого 1861 року Тимчасовий Конгрес Конфедеративних штатів Америки заснував тимчасову добровольчу армію і надав контроль над військовими операціями, а також повноваженнями для збору державних сил і добровольців новопризначеному президенту Конфедерації Джефферсону Девісу. Девіс був випускником Військової академії США і полковником волонтерського полку під час Американо-Мексиканської війни. Він також був сенатором Сполучених Штатів з Міссісіпі і військовим міністром при президенті Франкліні Пірсі. 1 березня 1861 року, від імені уряду Конфедерації, Девіс взяв на себе контроль над військовою ситуацією в Чарльстоні, штат Південна Кароліна, де міліція (ополчення) штату Південна Кароліна здійснювала облогу форт Самтер в гавані Чарльстону, який утримував невеликий військовий гарнізон США. До березня 1861 року Тимчасовий Конгрес розширив тимчасові війська і створив більш постійну армію Конфедеративних штатів.

Хоча більшість солдатів, які воювали у американській громадянській війні, були добровольцями, обидві сторони до 1862 р. вдавалися до призову, перш за все як засобу примусити чоловіків зареєструватися і піти добровольцями. За відсутності точних записів, оцінка відсотка солдатів Конфедерації, які були призовниками, приблизно вдвічі перевищує 6 % солдатів США, які були призвані.^[2]

Цифри втрат армії Конфедерації також є неповними та ненадійними. Вважаються найбільш близькими до реальності наступні оцінки кількості загиблих солдатів Конфедерації: близько 94 тисяч загиблих або смертельно поранених у бою, 164 000 смертей від хвороб і від 26 000 до 31 000 смертей у таборах військовополонених США. Одна оцінка поранених Конфедератів, що вважається неповною, становить 194,026. Ці цифри не включають чоловіків, які померли від інших причин, таких як нещасні випадки, які б додали кілька тисяч до показників безповоротних втрат. ^[3]

• Allardice, Bruce (1997). West Points of the Confederacy: Southern Military Schools and the Confederate Army. Т. 43#4.
• Bledsoe, Ендрю С. Громадяни-офіцери: Союз і Конфедерація добровольців молодшого офіцерського корпусу в американській громадянській війні . Батон-Руж, Луїзіана: прес Луїзіанського державного університету, 2015. ISBN 978-0-8071-6070-1 ISBN 978-0-8071-6070-1 ISBN 978-0-8071-6070-1 978-0-8071-6070-1 .
• Crute Jr, Joseph H. (1987). Units of the Confederate States Army (вид. 2nd). Gaithersburg: Olde Soldier Books. ISBN 0-942211-53-7.
• Daniel, Larry J. (2003). Soldiering in the Army of Tennessee: A Portrait of Life in a Confederate Army.
• Eicher, David J. (2001). Civil War High Commands. Stanford University Press. ISBN 978-0-8047-3641-1.
• Faust, Drew (1987). Christian Soldiers: The Meaning of Revivalism in the Confederate Army.
• Haughton, Andrew (2000). Training, Tactics and Leadership in the Confederate Army of Tennessee: Seeds of Failure.
• Джонс, Адам Метью. «Земля мого народження і будинок мого серця»: мотивації до призову для солдатів Конфедерації в окрузі Монтгомері, Вірджинія, 1861—1862. " (Магістерська робота Virginia Tech, 2014). Інтернет- [Архівовано 8 березня 2021 у Wayback Machine.] бібліографія, с. 123–30.
• Levine, Bruce (2005). Confederate Emancipation: Southern Plans to Free and Arm Slaves during the Civil War.
• Шихан-Дін, Аарон. «Правосуддя має щось робити з ним: класові відносини і армія Конфедерації». Віргінський журнал історії та біографії 113 (2005):