Арсенич Петро Іванович
Петро́ Іва́нович Арсе́нич (24 січня 1934, Нижній Березів, Косівський район, Івано-Франківська область — 20 березня 2017, Івано-Франківськ) — український науковець, історик, пов'язаний з дисидентським рухом 1970-х років. Заслужений працівник культури України (1991), член Національної спілки краєзнавців України. Керівник науково-редакційного відділу «Звід пам'яток історії та культури України. Івано-Франківська область» (1990—2006 рр.). Доцент кафедри народознавства Прикарпатського університету ім. В.Стефаника (в 1992—1997 рр.). ЖиттєписАрсенич Петро, син Івана і Параски, народився 24 січня 1934 року в селі Нижньому Березові, тепер Косівського району Івано-Франківської області, у родині учасників визвольних змагань 1918—1923 рр. За етнічною приналежністю був гуцулом. 1942—1949 — навчався у семирічній школі в рідному селі. 1949 — вступив до Коломийського педагогічного училища, але через відмову записатися в комсомол був виключений. 1950—1953 — учень 8-10 класів Середньоберезівської середньої школи. 1953—1958 — студент історичного факультету Київського держуніверситету ім. Т. Шевченка. Після арешту Валентина Мороза звільнений з викладацької роботи в Івано-Франківському педінституті й Петро Арсенич.[1] Петро Іванович — один із засновників обласного Товариства охорони пам'яток історії та культури, Товариства «Просвіта», «Меморіалу», НРУ. У 2006—2009 рр. — голова Івано-Франківського ОО ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка. Нагороди
Основні праці
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia