Артамонов Микола Фролович
Микола Фролович Артамо́нов (23 вересня 1923 — 8 лютого 1977) — старший сержант Червоної армії, учасник Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (1944), позбавлений всіх звань та нагород через засудження[1]. БіографіяМикола Артамонов народився у вересні 1923 року в селі Жданка (нині Тульська область) у селянській сім'ї. До початку війни жив у селі Сабурове Московської області, працював на заводі № 398. У липні 1941 року призваний до армії Ростокінським районним військовим комісаріатом Москви. З того ж місяця брав участь у боях. За роки війни воював на Південно-Західному, Центральному, 1-му та 2-му Українському фронтах. Станом на 17 березня 1944 року на посаді помічника командира взводу 87-го окремого мотоциклетного батальйону 2-ї танкової армії 2-го Українського фронту. Під час Умансько-Ботошанської наступальної операції, 17 березня 1944 року, в районі селища Ямпіль (Вінницька область) Вінницької області разом із групою бійців-мотоциклістів, обійшовши висоту, захопив її. Підсумком штурму стало знищення кулеметної точки та взводу німецької піхоти. У бою Артамонов знищив чотирьох ворожих солдатів і захопив кулемет, вісім гвинтівок та автомат. Брав активну участь у штурмі Ямполя та міських вуличних боях. Під час форсування Дністра брав участь у захопленні німецьких артилерійських знарядь та обстрілу з них ворожих позицій. Під час переправи Артамонову разом з іншими бійцями вдалось утримати розбиті артилерійським вогнем понтони від знесення течією. Після переправи його взвод наздогнав колону німецьких солдатів і знищив її. Після цього того ж дня він відзначився при звільненні міста Сорока. Також того дня йому вдалося знищити два німецькі дзоти[2]. 13 вересня 1944 року указом Президії Верховної Ради СРСР старший сержант Микола Артамонов був удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 8572). Влітку 1944 року брав участь у Білоруській наступальній операції, потім у звільненні Польщі. У боях за визволення східного передмістя Варшави Праги отримав тяжке поранення та сильну контузію. У 1945 році був звільнений у запас за станом здоров'я. 30 грудня 1949 року колегією у кримінальних справах Московського обласного суду було засуджено до 18 років позбавлення волі за скоєння кримінального злочину (групове зґвалтування). На той час вже мав дві судимості 1947 і 1948 року. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 жовтня 1950 був позбавлений звання Героя Радянського Союзу та всіх нагород[3]. Після звільнення жив у Івано-Франківську, працював машиністом парових котлів на місцевому приладобудівному заводі, потім слюсарем у місцевій школі міліції. Помер у лютому 1977 року. Похований в Івано-Франківську.[1] Нагороди
Примітки
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
