Артемцев Олександр Дмитрович

Олександр Дмитрович Артемцев
Олександр Дмитрович Артемцев
Народження	1910; Одеса
Смерть	6 листопада 1944; Угорщина
Поховання	Угорщина
Країна	Російська імперія; УНР; СРСР
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1941—1944
Звання	Рядовий
Формування	86-а гвардійська стрілецька дивізія
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди

Олекса́ндр Дми́трович Арте́мцев (нар. 1910(1910) — пом. 6 листопада 1944) — радянський військовик часів Другої світової війни, стрілець 5-ї стрілецької роти 263-го гвардійського стрілецького полку 86-ї гвардійської стрілецької дивізії (46-а армія 2-го Українського фронту), гвардії рядовий. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис

Народився 1910 року в місті Одесі в робітничій родині. Росіянин. Здобув неповну середню освіту, працював кочегаром на електростанції.

До лав РСЧА добровільно вступив у 1941 році. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року.

6 жовтня 1941 року під час бою за село Коларівка Приморського району Запорізької області кулеметник станкового кулемета 10-го окремого батальйону ПУА О. Д. Артемцев був важко поранений і потрапив у полон^[1]. Здійснив втечу з пересильного табору для військовополонених. Повернувся до рідного міста, де протягом усього періоду окупації перебував у партизанському загоні, що базувався в одеських катакомбах.

Після визволення Одеси в квітні 1944 року знову вступив до лав Червоної армії. Воював у складі військ 3-го і 2-го Українських фронтів.

Особливо гвардії рядовий О. Д. Артемцев відзначився в боях за взяття Будапешту. 6 листопада 1944 року в боях поблизу села Мате-Кучера (Угорщина) супротивник силою до двох рот піхоти, при підтримці танків і бронетранспортерів, атакував позиції 5-ї стрілецької роти, проте гвардійці відбили цю атаку, знищивши 5 ворожих танків. Гвардії рядовий Артемцев, перебуваючи в окопі, протитанковою гранатою підпалив бронетранспортер супротивника, що рухався на нього, але сам отримав поранення в праву руку. Не маючи можливості кидати гранати далі, він виповз з окопу з двома протитанковими гранатами й кинувся під гусениці німецького танка, підірвавши його. Сам при цьому загинув^[2].

Похований на західній околиці станції Мате-Кучера^[3].

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії рядовому Артемцеву Олександру Дмитровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Література

«Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 33-36.