Арутюнов Олександр Іванович

Арутюнов Олександр Іванович
вірм. Ալեքսանդր Հովհաննեսի Հարությունով
Народився	3 (16) січня 1904[1][2]  Єреван, Російська імперія[3][4][…]
Помер	5 червня 1975(1975-06-05)[1][2] (71 рік)  Москва, СРСР[4][1][2]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	вірмени[1]
Діяльність	нейрохірург, хірург, викладач університету, лікар
Alma mater	Ростовський державний університетd (1929)[1]
Галузь	нейрохірургія
Заклад	Інститут нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова АМН України[1][2] Burdenko Neurosurgery Instituted[1][2]
Вчене звання	професор[d][1][2] і академік[1][2]
Науковий ступінь	доктор медичних наук[1][2] (1944)
Членство	Академія медичних наук СРСР[1][2]
Партія	ВКП(б)[1]
Війна	німецько-радянська війна[1]
Нагороди

Олекса́ндр Іва́нович Арутю́нов (3 січня 1904, Єреван — 5 червня 1975, Москва) — український радянський нейрохірург, заслужений діяч науки УРСР (з 1954), академік АМН СРСР (1967), засновник української школи нейрохірургів.

Член КПРС з 1940.

Народився в Єревані. Учень академіка М. Н. Бурденка. Під час Німецько-радянської війни — головний хірург Південного, Північно-Кавказького, Південно-Західного, 3-го Українського фронтів.

З 1945 — завідувач нейрохірургічної клініки в Києві. В 1950 організував Український науково-дослідний інститут нейрохірургії, який очолював з 1950 по 1964. З 1964 по 1975 був директором інституту нейрохірургії ім. М. Бурденка (Москва).

Праці Арутюнова присвячені проблемам нейроонкології, відновлювальної та судинної хірургії.

Арутюнов створив новий напрям у розробці проблем внутрішньочерепного тиску та набряку мозку і діагностики вогнищевих уражень мозку.

Герой Соціалістичної Праці (1974). Нагороджений двома орденами Червоного Прапора та іншими орденами і медалями.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

• Інститут нейрохірургії