Архипіїта Кельнський
Архипіїта Кельнський або Архипоет (лат. Archipoeta) — один із найвидатніших поетів XII століття, представник поезії вагантів. Про життя поета відомо дуже мало.Точні дати його народження і смерті невідомі, проте вважають, що Архіпіїта жив між 1130 і 1165 роками. Був родом з Німеччини або Східної Франції[2].Незважаючи на своє лицарське походження, став кліриком з любові до науки і мистецтва.[3] Окрім тривіуму (граматика, риторика, діалектика), Архіпіїта знався й на теології та медицині. У своїх творах, поет з легкістю апелює до Вульґати та античних поетів.[2] Жив коштом багачів та багатих меценатів. Найголовнішим покровителем Архипіїти був Реґінальд, архієпископ Кельнський, радник імператора Фрідріха Барбаросси.[3] Разом з ним поет подорожує Європою, зокрема Німеччиною, Бургундією та Північною Італією. Завдяки матеріальній допомозі від Реґінальда поет лікується від сухот в Салерно. Архипіїта бере участь в італійському поході імператора Барбаросси, після чого з'являється найвідоміший його твір — «Сповідь» (1163, Павія).[4] На прохання Реґінальда він також пише хвалебний панегірик імператору — «Одду на честь цезаря Фрідріха».[5] У збірці «Поезія вагантів» (Львів: Світ, 2007.) є український переклад декількох творів поета:
Карл Орф використав фраґмент «Сповіді» у своїй кантаті «Carmina Burana». Архипіїта також є персонажем історичного роману Умберто Еко — «Бавдоліно». Джерела
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
