Арцишевський Роман Антонович

Арцишевський Роман Антонович
Народився	9 липня 1946(1946-07-09) Пахалівка
Помер	28 січня 2017(2017-01-28) (70 років) Київ, Україна
Країна	СРСР→ Україна
Національність	українець
Діяльність	філософ, викладач університету
Alma mater	Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Галузь	філософія, педагогіка, журналістика
Заклад	ВНУ імені Лесі Українки
Вчене звання	професор, академік
Науковий ступінь	доктор філософських наук
Відомий завдяки:	автор підручників, викладач
Батько	Арцишевський Антон Романович
Мати	Сидорчук Ольга Павлівна
У шлюбі з	Ірина Петрівна Тимошенко
Діти	Арцишевська Маргарита, Арцишевська Олена
Нагороди

Роман Антонович Арцишевський (Арцішевський^[1]) (9 липня 1946 року, смт Ківерці, УРСР, СРСР — 28 січня 2017 року, Київ, Україна) — філософ, педагог, організатор освіти, доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАПНУ (1994), заслужений діяч науки і техніки України.

Народився 9 липня 1946 року в робітничій сім'ї^[2] в Ківерцях, Волинської області.^[3][4]

• У 1961 після закінчення навчання у 8-річній школі розпочав трудову діяльність, водночас продовжив навчання у вечірній школі робітничої молоді.
• З 1964 по 1969 навчався на факультеті журналістики Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова.^[4]
• У 1979 захистив кандидатську дисертацію з філософії на тему «Світогляд у структурі суспільної свідомості» у Московському державному педагогічному інституті імені В. І. Леніна.
• У 1988 захистив докторську дисертацію з філософії натему «Світогляд як суспільне явище» в Інституті філософії АН СРСР.
• У 1994 обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук України.
• У 2003 обраний дійсним членом Міжнародної академії педагогічних і соціальних наук.^[2]

• З 1969 по 1970 — літературний редактор редакції Ногінської міської газети «Знамя коммунизма».
• З 1971 по 1972 — викладач кафедри філософії Московського авіаційно-технологічного інституту.
• З 1972 по 1973 — співробітник науково-дослідної соціологічної лабораторії МДУ імені М. В. Ломоносова.
• З 1973 по 1979 — старший редактор групи з проблем підручника головної редакції видавництва «Просвещение».
• З 1979 — старший викладач, (з 1984) доцент, (з 1984 по 1986) старший науковий співробітник, (з 1986) професор, (з 1987 по 1991) проректор з наукової роботи Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки.
• З 1991 по 1994 — проректор з навчально-експериментальної роботи, керівник Республіканського центру світоглядної освіти молоді ЛДПІ імені Лесі Українки.
• З 1994 по 2002 — директор Інституту соціальних наук ВДУ імені Лесі Українки.
• З 2002 по 2009 — завідувач кафедри філософії та релігієзнавства ВНУ імені Лесі Українки.
• З 2005 по 2007 — проректор з наукової роботи ВНУ імені Лесі Українки.^[2]

Був головним редактором Наукового вісника ВНУ ім. Лесі Українки. Серія: Філософські науки; першим заступником головного редактора часопису «Підручник ХХІ століття»; членом редакційних колегій часописів: «Педагогічний пошук» (Луцьк); «Гуманітарні науки» (Ялта – Київ); «Педагогічні технології» (Луцьк); «Філософія і психологія» (Івано-Франківськ).^[2]

Розробив концепцію світоглядної освіти молоді, що лягла в основу навчальних програм і підручників з нового інтегрованого шкільного курсу «Людина і суспільство». За дорученням Міністерства народної освіти Уераїни у 1989–1994 очолював упровадження курсу в школах республіки.^[4]

Автор близько 200 наукових праць, зокрема 6 монографій, понад 30 підручників і навчальних посібників, 5 з яких були визнані Інститутом навчальної книги імені Георга Еккерта (Німеччина) кращими серед аналогічних, виданих на пострадянському просторі.^[4]

Помер 28 січня 2017 року. ^[3][4][5]

У 1970 одружився з Іриною Петрівною Тимошенко. У 1973 народилася донька Маргарита. У 1988 народилася донька Олена.^[2]

З 1959 почав писати вірші й друкуватися в Ківерцівській районній газеті «Ленінський шлях».^[2]

• Квіти кохання. Етюд // Ленінський шлях. – 1960.
• Мрійники. Етюд // Ленінський шлях. – 1960.
• Пісня про Лучеськ // Літературна Україна. − 1996.
• Поезії  // Перевесло. Антологія. У  2-х т. Т.  1. Поезія.  – Луцьк  : РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. – С. 5−16.
• Казка про щастя  // Волинь: Всеукр. суспільно-політичний, літературно-мистецький часоп. – 2005. − No 7. – С. 165−182.
• Атом вечности: Поэзы. – Луцк : “РВ”, 2011. – 106 с. Стихи разных лет. – Луцк : “РВ”, 2011. – 120 с.
• Казки і легенди. – Луцьк : “РВ”, 2011. – 48 с.^[2]

За ЕСУ:

• Мировоззрение: сущность, специфика, развитие. Л., 1986;
• Світ і людина: Підруч. для 8–9 кл. К., 1992; 1996;
• Людина і суспільство: Підруч. для 11 кл.: У 2 ч. К., 1992; Л., 1994 (співавтор);
• Особа і суспільство: Підруч. для 10 кл. К., 1997 (співавтор);
• Людина в сучасному світі. К., 1997 (співавтор);
• Світ, людина, суспільство: Хрестоматія. К., 1997 (співавтор);
• Методичні принципи світоглядної освіти // Пед. пошук. 1999. № 4;
• Віталогія – філософське вчення про людину // Наук. вісн. Волин. університету: Філос. науки. 1999. № 9;
• Роль самосвідомості у становленні соціального суб’єкта // Соц. студії. 2000. № 1, 2.^[3]

• 1991 — нагороджений медаллю А. С. Макаренка Міністерства народної освіти України.
• 1996 — нагороджений знаком Міністерства освіти України «Відмінник освіти України».
• 2006 — нагороджений знаком АПН України «Ушинський К. Д.».
• 2008 — присвоєно почесне звання Заслужений діяч науки і техніки України.
• 2010 — нагороджений заохочувальною відзнакою ВНУ імені Лесі Українки «Золотий нагрудний знак».
• 2011 — нагороджений медаллю НАПН України «Г. С. Сковорода».^[2]

1. ↑ Арцішевський Роман Антонович // Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. — К. : Либідь, 1997. — С. 30.
2. ↑ ^{а б в г д е ж и} Роман Антонович Арцишевський: біобібліографічний покажчик. / упоряд. і авт. вступ. сл. І.Я. Коцан. − Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. − 60 с.
3. ↑ ^{а б в} В.С. Пикалюк. Арцишевський Роман Антонович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.
4. ↑ ^{а б в г д} Арцишевський, Роман Антонович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018—2025. — ISBN 978-617-7238-39-2.
5. ↑ Вічна пам’ять професорові Роману Арцишевському | Волинський національний університет імені Лесі Українки. vnu.edu.ua (укр.). Процитовано 11 лютого 2024.

• В.С. Пикалюк. Арцишевський Роман Антонович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.
• Редакція ВУЕ. Арцишевський, Роман Антонович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018—2025. — ISBN 978-617-7238-39-2.
• Роман Антонович Арцишевський: біобібліографічний покажчик. / упоряд. і авт. вступ. сл. І.Я. Коцан. − Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. − 60 с.
• Арцишевський Роман Антонович // Український педагогічний словник / Семен Гончаренко; [гол. ред. С. Головко]. – Київ: Либідь, 1997. – 373, [1] с. – С. 30.
• Імена України: біограф. щорічник / Укр. акад. наук нац. прогресу, Ін-т гуманітар. досліджень ; редкол.: Ю. О. Храмов (голов. ред.) [та ін.]. - Київ : Фенікс, 1999. – С. 17.
• Хто є хто в Україні. 2007: біографічний словник / Ін-т гуманітарних досліджень; УАН Національного прогресу. — Київ : Фенікс, 2007. — С. 32.
• Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2021 рік / Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк : «Терези» – 308 с. – С. 139-137.
• В. Карпюк. Славні імена України. — Луцьк, 2004. — С. 137.

• Роман Арцишевський - волинський Ломоносов з Ківерець // Неформатний сайт міста Ківерці. 30.06.10 р.