Асен Селимський
Асен Георгієв Селимський (болг. Асен Георгиев Селимски, 10 серпня 1930, Плевен — 9 січня 2023[3], Софія) — болгарський оперний співак, баритон. Соліст Софійської опери протягом 30 років з 1960 року. Народний актор НРБ (1982). Педагог, професор Болгарської національної консерваторії (1991). БіографіяНародився Плевені. З дитинства любив співати та мріяв стати славетним кіноартистом чи естрадним виконавцем, як Арі Лєшніков. Брав участь у молодіжному вокальному ансамблі[4][5][6]. Після закінчення гімназії вирушив до Софії, щоб навчатися в консерваторії у свого двоюрідного дядька, знаного оперного баритона та педагога Христо Бримбарова, який славився гарною італійською вокальною школою[4]. З 4 курсу підробляв у хорі радіо. 1954 року закінчив консерваторію і далі навчався у дворічній Оперній школі[7]. Дебютував восени 1955 року в ролі Ріголетто в однойменній опері Джузеппе Верді в постановці Врацької муніципальної опери. За результатами прослуховування запрошений до штату Русенської опери (1955), яка на той час займала провідні позиції за межами столиці. Швидко заслужив любов публіки в ролях Жермона та графа ді Луна («Травіата» та «Трубадур» Джузеппе Верді), Белькоре («Любовний напій» Гаетано Доніцетті), Леско («Манон» Жуль Массне), Джека Ренса («Дівчина з Заходу" Джакомо Пуччіні). 1959 року вперше постав у ролі Фігаро («Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні), яка стала коронною в репертуарі співака, він виконав її понад 150 разів[4][7].
З партією Фігаро Селимського запросили до Софійської опери — спочатку на гастролі, а після кількох вистав і до штату (1960): у зв'язку з виходом на пенсію Михайла Люцканова звільнилося місце баритона. Незабаром репертуар поповнився ролями Ренато та маркіза ді Поза («Бал-маскарад» і «Дон Карлос» Джузеппе Верді), Єлецького («Пікова дама» Петра Чайковського), Ігоря Святославича («Князь Ігор» Олександра Бородіна)[9][10]. Селимський вирізнявся високою майстерністю завдяки чудовій школі професора Бримбарова, розкішною сценічною зовнішністю, чудовою дикцією і був талановитим актором[9]. Здобув золоту медаль і 1-ше місце на VII фестивалі молоді та студентів у Відні (1959)[10]. На 1-му Міжнародному конкурсі молодих оперних співаків у Софії 1961 року розділив 1-ше місце з англійським баритоном Пітером Глоссопом[en]. Влітку 1968 року в ролі Онєгіна («Євгеній Онєгін» Петра Чайковського) спричинив фурор на Глайндборнському оперному фестивалі, отримав захоплені відгуки преси[9]. «Обзервер» відзначив красу, гнучкість та яскравий тембр голосу Селимського, а сценічну майстерність назвав такою, що перехоплює дух[11]. Згодом Селимський виступав з цією партією на багатьох європейських оперних сценах[9]. Репертуар Селимського великий і містив близько 40 ролей різних амплуа, від драматичних і ліричних до комічних і гостро характерних: Сільвіо та Тоніо («Паяци» Руджеро Леонкавалло), венеційський гість («Садко» Миколи Римського-Корсакова), Гульєрмо та граф Альмавіва («Так чинять усі» та «Весілля Фігаро» Вольфганга Моцарта), Таддео («Італійка в Алжирі» Джоаккіно Россіні), Ескамілйьо та Зурга («Кармен» і «Шукачі перлів» Жоржа Бізе), Шонар і Шарплес («Богема» та «Мадам Баттерфляй» Джакомо Пуччіні), Шакловітий («Хованщина» Модеста Мусоргського), Балстроуд і Деметрій («Пітер Граймс» і «Сон літньої ночі»[en] Бенджаміна Бріттена) й інші. Болгарська опера представлена ролями вчителя музики («Безіменная зірка» Парашкев Хаджієва, Селимський співав світову прем'єру 1985 року), Нягула («Албена» Парашкева Хаджієва), Терзієва («Антигона 43» Любомира Пипкова), Кітана («Боянський майстер» Константина Ілієва)[9][10][11]. 1982 року вшанований почесним званням народний артист Болгарії[12]. Володар «Срібної ліри» Спілки музичних діячів Болгарії[13]. Після смерті 1974 року свого вчителя та родича Христа Бримбарова, Селимський замінив його у вокальному класі чоловічих голосів у консерваторії, він вважав себе продовжувачем вокальної школи Бримбарова[10]. 1983 року став доцентом, 1991 року — професором[3]. Після відходу 1990 року зі сцени повністю присвятив себе викладанню та навчив багатьох іменитих співаків. До 85-річного віку працював з учнями у консерваторії (з 1995 року — Національна музична академія). 15 років працював у Новому болгарському університеті, де був одним із засновників відділення оперного вокалу[9][10]. Вся сім'я Асена Селимського — музиканти. Дві дочки — Албена й Ілляна — арфістки, молодша Ілляна має гарне колоратурне сопрано, але віддала перевагу арфі оперній кар'єрі. Дружина Бєліна — піаністка й акомпаніатор, допомагала чоловікові на заняттях з учнями[9][10]. Помер 9 січня[3] (за деякими джерелами — 10 січня[11]) 2023 року. У Золотому фонді Болгарського радіо зберігаються записи оперних спектаклів за участю Асена Селимського: «Бал-маскарад» (3 липня 1964 року) та «Євгеній Онєгін» (5 травня 1975 року)[11]. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
