Асоціація українців штату Вашингтон
Асоціація українців штату Вашингтон (англ. Ukrainian Association of Washington State, раніше також Українсько — Американський клуб штату Вашингтон англ. Ukrainian American Club of Washington) — регіональна громадська неприбуткова організація, яка представляє культурні та соціальні інтереси американців українського походження, сприяє взаєморозумінню між українським та американським народами, а також підтримує українські культурні та наукові центри по всьому світу[1][5][6]. Асоціація, яка була заснована в 1971 році, проводить культурні та політичні заходи для жителів північного заходу США і канадської провінції Британська Колумбія. Серед традиційних щорічних заходів Асоціації святкування Дня Незалежності України, святкування річниці зі дня народження Тараса Шевченка, участь у міжнародних культурних фестивалях та виставках[1][7]. Асоціація розвиває відносини з Українським конгресовим комітетом Америки, з посольством і консульством України, з українською діаспорою в Канаді, з українськими церквами різних конфесій й з іншими етнічними організаціями регіону[8]. За різними оцінками Асоціація представляє інтереси від 55 тисяч[9] до 100 тисяч жителів українського походження[8][10]. Історія АсоціаціїСімдесяті роки   Асоціація українців штату Вашингтон з'явилася як «Українсько — Американський клуб штату Вашингтон» 27 вересня 1971 в Сієтлі[11]. Ініціатором створення клубу і його першим президентом був емігрант українського походження Володимир Клос[5][8]. На початку сімдесятих років клубом були вперше проведені культурні та політичні заходи, багато з яких згодом стали проводитися щорічно. Першим офіційним заходом клубу стала участь у Різдвяних церемоніях у грудні 1971 року, які проводилися в Музеї історії та промисловості Сієтла[en]. Члени клубу познайомили глядачів з українськими різдвяними традиціями, а хор клубу виконав різдвяні колядки. Одночасно в музеї відкрилася виставка української народної творчості[5][12]. У сімдесяті роки виступи українських колективів на Різдво проводилося в Сієтлі регулярно саме під егідою клубу[13]. У 1972 році клуб вперше провів офіційне святкування річниці з дня народження Тараса Шевченка. Урочисті заходи відбулися в соборі Сент-Джеймса[en][14]. У 1973 році клуб провів свій перший політичний захід, пов'язаний з 55-ю річницею проголошення незалежності України[15]. У цей період Україна ще входила до складу СРСР, і українська діаспора традиційно відзначала як день незалежності України 22 січня — день прийняття Четвертого Універсалу Української Центральної Ради — де-факто день проголошення незалежності Української Народної Республіки, територія якої була пізніше включена до СРСР в результаті громадянської війни. На заходи, присвячені річниці, з'їхалися українські виконавці та гості із західного узбережжя США та Британської Колумбії. Прокламацію щодо незалежності України підписали губернатор штату Вашингтон[en] Даніель Еванс[en] і мер Сієтла[en] Уеслі Ульман[en], який виступив на святі з промовою[15][16]. У 1975 році організовані клубом заходи, приурочені до Дня незалежності України, пройшли у Сієтлі особливо урочисто під назвою «Ukrainian Northwest Festival». На святі були присутні більше 3500 гостей із США і Канади, пройшли виставки українських художників та виступи українських музичних і танцювальних колективів США і Канади[17]. Учасникам заходів зачитали вітальні телеграми від канадського прем'єр-міністра Джона Діфенбейкера, а також від низки сенаторів, конгресменів і губернаторів із США[17]. У 1976 році на додаток до традиційного багатотисячного фестивалю, присвяченому святкуванню дня незалежності України[18], клуб взяв участь у підготовці та організації урочистостей, пов'язаних з святкуванням двохсотріччя США[en][13][19]. На честь річниці клуб також провів виставку української народної творчості[20][21]. Вісімдесяті рокиУ вісімдесяті роки клуб продовжив традиції святкування річниці незалежності України. На прохання клубу прокламації, присвячені дню незалежності, підписували губернатори штату Вашингтон[en] Діксі Лі Рей[en] та Бут Гарднер[en], а також мер Сієтла[en] Чарльз Ройер[en][22]. У вересні 1982 року клуб підтримав протест адміністрації Рейгана проти будівництва через Радянську Україну газопровіда Уренгой — Помари — Ужгород у зв'язку з побоюваннями, що даний проект зробить Європу в майбутньому залежною від поставок газу з Росії. У протестах, які пройшли від парку Газопереробного заводу[en] взяли також участь представники інших східно-європейських країн[23][24]. Дев'яності рокиНайважливішою подією в житті української діаспори стало проголошення незалежності сучасної України від СРСР в 1991 році. Ця подія була емоційно сприйнята українцями штату Вашингтон[8]. Засновник клубу, Володимир Клос, повернувся в Україну. Клуб організовував збір коштів на допомогу жертвам Чорнобильської аварії, на розвиток освіти в молодій українській державі та й на інші соціальні потреби[8]. Традиційні заходи приурочені до Дня Незалежності України, який раніше клуб проводив 22 січня в річницю прийняття Четвертого Універсалу Української Центральної Ради, відтепер були перенесені на 24 серпня — офіційне свято Дня незалежності України[25]. Після 1991 року почав змінюватися склад української діаспори в штаті Вашингтон. Переважна більшість ранніх членів клубу іммігрували до США після Другої світової війни з Галичини, були носіями виключно української мови та представляли українські православні і католицькі церкви. Після 1991 року українські іммігранти представляли різні регіони України, а серед віруючих переважали протестанти-євангелісти. У результаті українська діаспора стала менш однорідною, а діяльність клубу стала менш пов'язаною з українськими церквами регіону[8][25]. Асоціація у XXI столітті  У 2008 році Асоціація брала участь в естафеті вічного вогню пам'яті голодомора. Розпочата в Австралії всесвітня естафета розпочала свою подорож по США саме з Сієтла. Асоціація виступила спонсором акцій пам'яті голодомору за участю офіційних представників України та США, які пройшли у Сієтлі[26][27][28][29]. Найважливішими подіями XXI століття, що вплинули на життя Асоціації, були Помаранчева революція 2004 року в Україні, а також Євромайдан та Відсторонення Віктора Януковича і подальша Російська збройна агресія проти України (2014‒2015). Ці події супроводжувалися як масовими протестами українців на майдані у Києві, та й активізацією діяльності всієї української діаспори. У 2004 році в Україні вибухнула політична криза, пов'язана з масовими фальсифікаціями на виборах Президента України на користь проросійського кандидата Віктора Януковича. Масові акції громадянської непокори, які пройшли в Україні, отримали назву Помаранчева революція і привели до перевиборів, на яких переміг суперник Віктора Януковича, Віктор Ющенко. Асоціація брала участь у протестах солідарних з помаранчевою революцією і провела роботу, щоб сприяти проведенню чесних виборів президента України. Асоціація домагалася того, щоб вихідці з України, які проживають в штаті Вашингтон і зберегли українське громадянство і, таким чином, право голосу, (числом близько 15 тисяч чоловік) могли проголосувати. У першому турі Посольство України відмовилося відкрити виборчу дільницю в Сієтлі, і, таким чином, найближчим місцем для голосування лишалося українське консульство у Сан-Франциско розташоване в 1360 кілометрах від Сієтла. Асоціація допомогла організувати відправку автобусів з Сієтла до Сан-Франциско, щоб частина бажаючих змогла проголосувати[30][31]. При повторному голосуванні під тиском Асоціації та за її допомогою, Посольство України відкрило виборчу дільницю в передмісті Сієтла Кенті — єдиний подібний випадок під час українських виборів 2004 року[31][32]. У 2014 році Асоціація підтримала масові протести в Україні, пов'язані з відмовою керівництва України продовжити інтеграцію країни до Європейського Союзу. Пікети та мітинги на підтримку інтеграції пройшли в Сієтлі. Подальше загострення кризи та наступні Відсторонення Віктора Януковича, Російська інтервенція до Криму 2014 та взагалі Російська збройна агресія проти України (2014‒2015) породили нову хвилю протестів серед українців Сієтла[9][33]. Асоціація проводила збір коштів для протестуючих в Україні[10], брала участь в прийомі в Сієтлі сімей загиблих в Україні воїнів-героїв[34], а також організовувала різні регіональні акції протесту[35][36]. Структура АсоціаціїГоловним керуючим органом Асоціації є управа, що складається з 9 членів[3]. Управа обирає чинного президента Асоціації. В даний час в раду директорів входять Едуард Дудар (також замісник президента), Ірина Шароваєва (також секретар), Оксана Пірс (також скарбник), Любов Узік, Назар Іванченко, Станіслав Михайленко, Марта Сташевська, Вікторія Гениш та Ігор Печковський[2], а президентом Асоціації з 2015 року є Лілія Коваленко[1]. Одного разу на квартал Асоціація публікує бюлетень для своїх членів[7].
Види діяльностіКультурна діяльністьЗ моменту заснування, одним з основних видів діяльності Асоціації були збереження і розвиток української культури в регіоні. Асоціація традиційно відзначає день народження Тараса Шевченка, бере участь у регіональному Різдвяному фестивалі, представляє українську культуру на Північно-Західному фольклорному фестивалі[en] та й на інших фестивалях[38][39].
Спонсорований Асоціацією з 2004 року[40] ансамбль народного українського танцю «Барвінок» — учасник і лауреат міжнародних фестивалів української культури. Наприклад, у 2010 році на фестивалі української культури в Канаді, «Барвінок» завоював 4 золотих і 2 срібних медалі[41]. Ще в 1973 році Асоціація вперше організувала курси української мови у Вашингтонському університеті[42]. Асоціація продовжує спонсорувати відділення українознавства при університеті[1]. Асоціація також проводить заняття з української мови серед дітей та надає термінову мовну допомогу для гостей регіону[7][43][44]. Асоціація проводить виступи українських діячів культури для жителів регіону. Наприклад, серед виступаючих в Сієтлі артистів були Василь Нечепа, Василь Шкляр, та Анастасія Приходько[8][37]. Незважаючи на те, що в останні роки українська діаспора штату Вашингтон стала менш однорідної в культурному сенсі, активісти Асоціації бачать в цьому не скільки проблему, скільки нові можливості для поширення культурної спадщини[45].
Політична діяльністьАсоціація розпочала активну політичну діяльність з організації святкувань проголошення незалежності України. Перше таке святкування на північному заході США відбулося в Сієтлі в 1973 році. Аж до здобуття Україною справжньої незалежності у 1991 році, одним з регулярно використовуваних Асоціацією політичних методів боротьби була організація підписання високопоставленими американськими політичними діячами декларацій і прокламацій на підтримку незалежності українського народу на «його шляху до свободи». Серед підписантів були мери Сієтлу[en] Уеслі Ульман[en] та Чарльз Ройер[en] і губернатори штату Вашингтон[en] Даніель Еванс[en], Діксі Лі Рей[en] та Бут Гарднер[en][22][46][47].
  Листівка на підтримку Річарда Ніксона, яка була надрукована Асоціацією до президентських виборів 1972 року.  До здобуття Україною незалежності від СРСР в 1991 році керівництво Асоціації традиційно більшою мірою підтримувало Республіканську партію США за її більш жорстку позицію по відношенню до СРСР щодо боротьбі за «свободу пригноблених народів». У 1973 році представники Асоціації взяли участь у Республіканській конференції Західних Штатів, на якій президент Асоціації, Володимир Клос, звернувся до віце-президента США Джеральда Форда з проханням продовжити боротьбу проти русифікації України та переслідування українських активістів в Радянській Україні[48]. Асоціація неодноразово боролася за звільнення політичних в'язнів українського походження[49]. Одним з перших проявів цієї боротьби було пікетування радянської технічної виставки 2 травня 1976, яке було організовано Асоціацією спільно з представниками єврейської громади Сієтла. Пікетники вимагали звільнення заарештованих в СРСР українського журналіста В'ячеслава Чорновіла і єврейського художника Бориса Пенсона[50]. Члени Асоціації в листуванні з американськими конгресменами та при особистій зустрічі з Першою Леди США, Бетті Форд, яка відбулася 8 жовтня 1976 року, домагалися звільнення українського історика Валентина Мороза[49]. Російська збройна агресія проти України (2014‒2015) змусила активістів Асоціації, які раніше занімалість виключно культурною діяльністю, брати участь у політичних заходах. У 2014 році при Асоціації виник політичний комітет, який очолює Катерина Сєдова[33]. Самостійно, а іноді спільно з представниками російської громади у Сієтлі, які протестують проти політики Путіна, Асоціація систематично проводить мітинги протесту біля Російського консульства, вимагаючи звільнити Надію Савченко[33][51]. Також, спільно з росіянами, Асоціація брала участь у мітингу протесту проти вбивства російського опозиціонера Бориса Нємцова[33]. Асоціація збирає значні кошти на гуманітарну допомогу Україні — на першу допомогу постраждалим українським воїнам, на підтримку учасників Євромайдану, на підтримку українського громадського телеканалу Hromadske.tv та ін[33]. Зараз Асоціація входить до двадцятки політично найактивніших українських організацій США[52]. Благодійна діяльністьАсоціація веде регулярну благодійну діяльність та збирає кошти як на потреби діаспори, спонсоруючи різні регіональні культурні заходи та організації, так і на потреби різних організацій в Україні[8]. Наприклад, Асоціація збирала кошти для ліквідації наслідків Чорнобильської аварії[8], для протестуючих на майдані[10], підтримує сім'ї воїнів, загиблих під час Російської збройної агресії[34] та вимушених переселенців з Донецька, та ін. Особливе місце у благодійній діяльності Асоціації займає допомога факультетам української мови та українознавства різних вищих навчальних закладів як в Україні, так і в США. Серед одержувачів пожертвувань Києво-Могилянська академія, Гарвардський університет, Вашингтонський університет, Тихоокеанський університет Сіетла та ін.[8][53]. Посилання
Див. також Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Асоціація українців штату Вашингтон Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
